медицини.

В даний час поряд з традиційними методами лікування використовують

постійний електричний струм (гальванізація, лікарський електрофорез), широке

розповсюдження отримали методи впливу імпульсним електричним струмом

постійного і змінного напрямків. Особливо інтенсивно розвиваються методи

електролікування з використанням електричного та магнітного полів постійного

і змінного напрямків, а також електромагнітного поля змінного напрямку.

В тканинах тіла, які є провідниками другого розряду, струм являє собою

спрямоване переміщення електрично заряджених іонів. Добре проводять

електричний струм кров, лімфа, сеча, а також м'язи і паренхіматозні органи, які

добре забезпечуються кров'ю. Тканини з малим вмістом солей-електролітів

погано проводять електричний струм. До них відносяться жир, фасції, волосся,

сухожилля, кістки і мозкову тканину. Легені, шлунок і кишечник при наявності

19

в них великої кількості повітря погано проводять струм. Великий опір струму

роблять нервові клітини і нервові стовбури, але при проходженні його в

поперечному напрямку струм проходить добре. Тому потрібно знати, що при

проходженні електричного струму в тілі людини між двома електродами,

розташованими один навпроти одного, проходять не прямолінійно, а по шляху

найменшого опору, іноді з великим відхиленням струму в бік. Але перш ніж

струм досягне тканин, в яких він може розгалужуватися, він повинен подолати

опір шкіри і шар підшкірного жиру. На подолання цього опору потрібна велика

енергія, тому саме тут буде проявлятися найбільшу дію струму. Слід мати на

увазі й те, що в тканинах з електропровідністю нерідко виникає ефект

поляризації. Це обумовлено тим, що навколо фасцій, сухожиль, в міжклітинних

і міжтканевих перетинках накопичується велика кількість іонів, які збільшують

опір тканин постійному струму.

Струм називають постійним, коли електричні заряди перемішуються

тільки в одному напрямку. Якщо він не змінює своєї величини (сили), його

називають гальванічним, якщо він періодично змінюється - імпульсним.

Електричний струм, який періодично переривається, називається імпульсним.

Розрізняють імпульси трикутні, прямокутні, експоненціальні. Останні імпульси

характеризуються плавним збільшенням до максимуму і поступовим

зменшенням. Для лікувальних цілей використовують і напівсинусоїдальні

імпульси. Якщо електричний струм періодично змінює свій напрямок на

протилежний, його називають змінним. Таким є струм промислово-

освітлювальний з частотою 50 періодів в секунду (50Гц). Його називають

синусоїдальним. Синусоїдальний струм, амплітуда якого змінюється з певною

закономірністю, називають синусоїдальним модулярним по амплітуді.

З низькочастотних струмів в лікувальних і діагностичних цілей

найчастіше використовують струми з частотою до 100Гц; з струмів середньо-

звукових частот - інтерференціонні і синусоїдальні модульних з частотою 4-5

кГц. Високочастотні струми широко використовують в лікувальній практиці -

струми д'арсонваля (150-300 кГц). Електричні заряди, які перебувають у спокої,

20

утворюють навколо себе електричне поле, сила якого має можливість впливати

на інші електричні заряди, наприклад, на електричне запряжені частинки

нашого тіла - іони. Найбільш рівномірно електричне поле утворюється між

двома ізольованими металевими пластинами, на одну з яких подають позитивні,

а на іншу - негативні заряди.

Постійне електричне поле, якщо заряди на пластинах не міняються,

наприклад при франклінізації. Якщо ж полярність на пластинах змінюється, то і

електричне поле буде змінним, наприклад УВЧ.

Рухомі електричні заряди (струм) створюють магнітне поле, що діють

тільки на магнітні заряди. Постійний струм утворює постійне магнітне поле

змінне - магнітне поле змінює свій напрямок. Магнітне поле, яке перетинає при

своєму русі будь-який провідник, викликає в ньому електричний струм. Це

явище називають електромагнітною індукцією. Струм, який наведено в

незамкнутих провідниках, у тому числі і в тканинах організму, має

вихороподібний характер і викликає утворення великої кількості тепла, що

використовують з лікувальною метою при індуктотермії. Необхідно зауважити,

що чистого магнітного або електричного поля не існує. Вони постійно пов'язані,

тому потрібно говорити про електромагнітне поле. Але на практиці, коли значне

переважання одного над іншим, то говорять про електричне або магнітне поле.

За напругою різні струми або поля розрізняють низької або високої напруги, а

по числу коливань - струм або поля низької, високої, ультрависокої або

надвисокої частоти.

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ

ДОПОМОГИ

В практиці лікаря будь-якої спеціальності, поряд з медикаментозним

лікуванням, широке застосування знаходять і лікувальні фізичні фактори. В

комплексному лікуванні хворих з гострими захворюваннями, загостреннями

21

хронічних патологічних процесів, наслідками травматичних пошкоджень і

функціональних порушень вони часто грають провідну роль.

Для цих цілей у складі стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних закладів

і санаторіїв розгортаються фізіотерапевтичні відділення (кабінети), в яких

надається фізіотерапевтична допомога хворим і реконвалесцентів.

Фізіотерапевтична допомога є різновидом спеціалізованої медичної допомоги,

що надається населенню лікарями-фізіотерапевтами або під їх керівництвом

середнім медичним персоналом з використанням природних і штучних

лікувальних фізичних чинників. В ній потребує приблизно 80% хворих, що

перебувають на стаціонарному лікуванні, не менше 60% хворих, які знаходяться

на амбулаторному і практично всі хворі, направлені в санаторій.

Фізіотерапевтична допомога є видом медичної допомоги, що надається

лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і кваліфікацію, в спеціалізованих

відділеннях, кабінетах лікувально-профілактичних закладах (центрах, клініках)

з використанням спеціальної апаратури і обладнання.

Спеціалізована медична допомога (в тому числі і фізіотерапевтична)

виявляється лікарями-спеціалістами лікувально-профілактичних установах, які

отримали ліцензію на зазначений вид діяльності

ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДРОЗДІЛИ

В лікувально-профілактичних установах (ЛПУ) фізичні фактори

широко використовують на всіх етапах надання допомоги населенню у

державній, муніципальної та приватної системи охорони здоров'я.

Фізіотерапевтичне відділення є одним з структурних підрозділів лікувально-

профілактичного закладу, яке призначене для надання фізіотерапевтичної

допомоги.

22

Організаційно-штатна структура, апаратурне оснащення та обсяг роботи

фізіотерапевтичних підрозділів визначаються штатної ліжкової ємністю і

медичним профілем установи.

Виділяють наступні види фізіотерапевтичних підрозділів:

• фізіотерапевтичний пункт (в оздоровчому пункті та фельдшерсько-

акушерському пункті);

• фізіотерапевтичний кабінет (ФТК) (в лікарнях ємністю 50 ліжок і штаті

10 лікарів)

• фізіотерапевтичне відділення (ФТО) (100 ліжок, 200 процедур за зміну в

поліклініках).

Фізіотерапевтичний пункт - первинна форма фізіотерапевтичної

допомоги, яка організовується в умовах медпункту, фельдшерсько-акушерського

пункту. Їх оснащення повинно бути компактним, зручним та простим в

експлуатації (светолечебная апаратура - солюкс, опромінювач ртутно-кварцовий

тощо).

Фізіотерапевтичний кабінет (ФТК) розгортається в лікарнях, які мають

не менше 50 ліжок і в поліклініках за наявності в їх штаті не менше 10 лікарів,

що ведуть амбулаторний прийом. Мінімальна площа ФТК повинна бути не

менше 30 м2. Звичайно, в ньому розміщують електро-светолечебную апаратуру:

солюкс, стаціонарний ртутно-кварцовий опромінювач, переносний апарат УВЧ-

терапії, апарат гальванізації, високочастотної магнітотерапії та інші.

Фізіотерапевтичне відділення (ФТВ) є одним із самостійних підрозділів

лікувально-профілактичного закладу, представляє комплекс фізіотерапевтичних

кабінетів. Воно розгортається в лікарнях від 100 і більше ліжок і в поліклініках,

які забезпечують пропускну здатність понад 200 процедур за зміну.

ФТВ повинно мати декілька приміщень, що відповідають обсягу роботи,

санітарно-гігієнічним нормам та вимогам, встановленим вимогам галузевих

стандартів (ОСТ 42-21-16-86), а також оснащення відповідно до табеля

оснащення. У ФТВ крім электрофотолечебных процедур проводять також водо -

23

і грязелікування та ін. ФТВ може бути базою для підготовки з фізіотерапії

лікарів і середнього медперсоналу.

Завданнями ФТВ є:

- лікування та профілактика захворювань шляхом широкого використання

сучасних методів фізіотерапії;

- консультації хворих за направленнями лікарів;

- контроль за виконанням призначаються фізіопроцедури;

- аналіз помилок до призначення фізіотерапевтичних процедур лікарями

інших спеціальностей і підвищення їх кваліфікації в області фізіотерапії;

- забезпечення дотримання персоналом правил охорони праці при роботі.

Робота ФТВ (ФТК) проводиться за графіком, відповідальність за

складання якого покладено на завідуючого відділенням (кабінетом). В кожному

лікувально-профілактичному закладі необхідно мати паспорт відділення

(кабінету) за єдиною формою. Паспорт складається завідуючим ФТВ (ФТК) в

двох примірниках і затверджується головним лікарем. Один примірник

паспорта зберігається у відділенні, другий направляється в організаційно-

методичний центр.

У великих лікарнях, крім організованого централізованого ФТВ,

припустимо функціонування окремих фізіотерапевтичних кабінетів при

відділеннях стаціонару. В об'єднаних лікувально-профілактичних установах

можуть бути роздільні (для стаціонару і поліклініки), електросвітлолікувальні

кабінети. Керівництво ними здійснюється єдиним завідувачем.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПРОЦЕДУР

Сучасні апарати і прилади для фізіотерапії є джерелами електричних

струмів та електромагнітних полів, які при необережному і невмілому

використанні можуть викликати пошкодження тканин організму і небажані

зміни здоров'я, як хворих, так і обслуговуючого персоналу. Нехтування

24

правилами їх експлуатації може призвести до ураження організму електричним

струмом (електротравми), відмороження, опіків, баротравме, отруєння

хімічними речовинами (сірководнем), опромінення радіоактивними речовинами

(радон).

Серед лікувальних фізичних факторів, перевищення інтенсивності,

впливу яких на пацієнта і персонал може призвести до захворювання,

шкідливим виробничим факторам, що можуть бути віднесені вібрація,

ультразвук, радон, лазерне випромінювання, аерозолі, а до небезпечних (вплив

яких на пацієнта і персонал може призвести до травми або опіку) - електричні

струми, інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання, теплоносії і гаряча

вода.

Для профілактики таких небажаних наслідків необхідно суворе

дотримання і виконання персоналом фізіотерапевтичних відділень (кабінетів)

“Правил техніки безпеки при експлуатації виробів медичної техніки в установах

охорони здоров'я. Загальні вимоги”, затверджених Міністерством охорони

здоров'я СРСР 27.08.85 р.

Для проведення процедур слід використовувати обладнання і апаратуру,

дозволену до застосування Міністерством охорони здоров'я РФ і відповідну

нормативно-технічної документації на дані вироби медичної техніки.

Безпека роботи у відділенні, згідно Федеральним Законом від 17 липня

1999 року №181-ФЗ і ОСТ 42-21-16-86, досягається: технологічно і санітарно-

гігієнічно обгрунтованим розміщенням, плануванням і обробкою приміщень;

раціональною організацією роботи; раціональною організацією робочих місць;

дотриманням безпечних умов праці на кожному робочому місці; використанням

справної апаратури та захисного обладнання, що відповідають вимогам

безпеки; регулярним проведенням інструктажу з охорони праці, стажування на

робочих місцях працівників і перевіркою знань вимог охорони праці; навчання

персоналу безпечним методам і прийомам виконання робіт; застосуванням

ефективних засобів індивідуального та колективного захисту.

25

Відповідальність за забезпечення безпечної роботи фізіотерапевтичної

апаратури несе завідувач відділенням або лікар, відповідальний за роботу

відділення (кабінету).

Завідуючий відділенням (кабінетом) зобов'язаний розробити інструкції з

техніки безпеки для кожного кабінету. Вони повинні бути затверджені

адміністрацією установи і вивішені на видному для персоналу місці. У

відповідності з Інструкцією з охорони праці:

1. Перед початком роботи медична сестра зобов'язана перевірити

справність всіх фізіотерапевтичних апаратів і заземлюючих проводів. При

виявленні дефектів, вона повинна повідомити про це лікаря і зробити запис про

виявлені несправності в контрольно-технічному журналі. До усунення дефекту

проводить процедури на несправному апараті забороняється.

2. Заземлені металеві корпуси апаратів при проведенні процедур з

контактним накладанням електродів слід встановлювати поза досяжності для

хворого.

3. Забороняється використовувати в якості заземлення батареї

опалювальної системи, водопровідні і каналізаційні труби. Вони повинні бути

закриті дерев'яними кожухами, пофарбованими олійною фарбою.

4. Перед включенням апарату перевіряють установку всіх перемикачів у

вихідне положення. Зміна параметрів впливу або вимикання апарату допустимо

тільки при нульовому положенні ручок амплітуди або інтенсивності.

5. Категорично забороняється усувати несправності, міняти запобіжники і

протирати панелі апаратів, включених в мережу. Неробочі апарати не можна

залишати під'єднаними до мережі.

6. При проведенні ультрафіолетових і лазерних опромінень необхідно

захищати очі хворих і медичного персоналу очками з темним забарвленням скла

і бічній захисної (шкіряною або гумовою) оправою. Не можна дивитися

назустріч первинного і відбитого лазерного променю.

7. Ртутно-кварцовий опромінювач і лампа “Солюкс” необхідно

встановлювати збоку від хворого, щоб уникнути небезпечного падіння гарячих

26

скляних осколків або деталей лампи (опромінювача) при випадкових поломок.

Лампа “Солюкс” необхідно забезпечувати запобіжними дротяними сітками з

вікном діаметром 4-5 мм у вихідному отворі рефлекторів.

8. Забороняється проводить УВЧ-терапію при сумарному зазорі між

тканинами і конденсаторними пластинами понад 6 см.

9. Перед проведенням ванни (душу) необхідно обов'язково виміряти

температуру води за допомогою термометра

10. При розігріванні парафіну (озокериту) та проведення процедур

термотерапії необхідно виключити попадання у них води щоб уникнути опіків у

хворих.

11. При проведенні газових ванн необхідно оберігати газові балони від

ударів і падінь. Забороняється торкатися до кисневим балонам предметами, що

містять жир і масло.

12. Сірководневі ванни необхідно проводити в ізольованих відсіках з

припливно-витяжною вентиляцією.

13. Забороняється проводить інгаляції в електро - і светолечебных

кабінетах.

14. Під час проведення процедур медична сестра не має права відлучатися

з фізіотерапевтичного кабінету. Вона зобов'язана постійно стежити за роботою

апаратів і станом хворих.

15. Після закінчення робочого дня всі рубильники, вимикачі апаратів, а

також вилки штепсельних розеток повинні бути відключені від мережі.

16. Середній медичний персонал, який не має спеціалізації з фізіотерапії,

до проведення процедур не допускається.

17. Ремонт фізіотерапевтичної апаратури випадковими особами

категорично заборонений.

У ФТО повинна знаходитися аптечка з необхідним набором медикаментів. Опис

аптечки першої допомоги для фізіотерапевтичного відділення (кабінету).

Найменування майна та медикаментів і їх кількість

27

Рукавички гумові технічні 1 пара

Кусачки технічні з ізольованими ручками 1 шт.

Повітропровід ротової №№ 2 і 3 2 шт.

Роторозширювач 1 шт.

Язикотримач 1 шт.

Одноразові шприци ємністю 5 і 10 мл з голками по 5 шт.

Система для переливання крові разового користування 3 шт.

Розчин аміаку 10% (нашатирний спирт) 30 мл

Адреналіну гідрохлорид 0,1%, 1 мл в амп. 6 амп.

Атропіну сульфат 0,1% розчин по 1 мл в амп. 3 амп.

Глюкози 40% розчин по 20 мл в амп. 10 амп.

Йоду розчин спиртовий 5% по 1 мл в

Кальцію хлорид 10% розчин по 10 мл в амп. 10 шт.

Лідокаїну 2% розчин по 2 мл в амп. 5 шт.

Магнію сульфат 25% розчин по 10 мл в амп. 5 амп.

Натрію гідрокарбонат 8,4% розчин по 200 мл у флаконі 2 шт.

Натрію хлорид 0,9% розчин по 400 мл у флаконі 2 шт.

Новокаїн 0,5% розчин по 20 мл в амп. 10 шт.

Преднізолон 30 мг в амп. 3 шт.

Поліглюкін по 400 мл у флак. 2 шт.

Спирт етиловий ректифікат 70% 50 мл

Трісамін 3,66% розчин по 200 мл у флак. 1 шт.

Бинти, серветки, вата гігроскопічна, палички

ЕЛЕКТРОТРАВМА

Найбільшу небезпеку при проведенні фізіотерапевтичних процедур являє

ураження електричним струмом - електротравма. Вона може виникнути

внаслідок зіткнення хворого, що знаходиться під її, з заземленими металевими

предметами (трубами опалення, водопроводу, корпусом апарата тощо).

Медичний персонал може постраждати також при роботі і регулюванню

28

несправних апаратів, що знаходяться під її експлуатації незахищених розеток та

щитків. Електротравма проявляється судомними скороченнями м'язів, болями,

різким зблідненням видимих шкірних покривів. У подальшому В залежності від

сили проходить через тканини потерпілого струму розвивається зупинка

дихання, порушення серцевого ритму і втрата свідомості, які можуть призвести

до смерті.

При ураженні електричним струмом потрібні негайні реанімаційні заходи.

Перш за все, необхідно припинити контакт потерпілого з джерелом струму

(розімкнути електричну ланцюг, вимкнути рубильник). У разі розладів дихання

і серцевої діяльності потерпілого відповідно з правилом ABC: відсмоктують

секрет трахеобронхіального дерева, забезпечують прохідність дихальних

щляхів (Airway open), проводять штучне дихання методом «рот у рот» або «рот

в ніс» (Breath support) і підтримують циркуляцію крові шляхом непрямого

масажу серця (Circulation support). Після відновлення ефективної циркуляції

крові, ураженому вводять внутрішньовенно за показаннями 0,5 (0,3) мл 0,1%

розчину адреналіну, 0,5-1 мл 0,1% розчину атропіну, 2-4 мл 2% розчину

лідокаїну, 5-8 мл 25% розчину магнію сульфату в 50-100 мл розчину глюкози, і

200 мл 2% розчину гідрокарбонату натрію (або трісамін).

Невідкладні реанімаційні заходи продовжують до повного відновлення

серцевої і дихальної діяльності.

Ураженого з порушенням дихання, але зі збереженням пульсу негайно

починають штучну вентиляцію легенів за методикою «рот в рот», а після

прибуття бригади швидкої допомоги підключають до апарату штучної

вентиляції легенів (ШВЛ), відсмоктують вміст трахеобронхіального дерева і

далі направляють потерпілого в стаціонар.

Потерпілим з ознаками порушення або зупинки кровообігу проводять

реанімацію, що включає ШВЛ, з обов'язковим звільненням порожнини рота і

верхніх дихальних шляхів ось секрет з допомогою серветки або

відсмоктування, потім наносять 1-2 удару кулаком по нижній 1/3 грудини і

починають закритий масаж серця.

29

В подальшому потерпілого залишають на кілька годин під наглядом

кваліфікованого медичного персоналу.

ТЕСТИ І СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Вкажіть повне визначення фізіотерапії:

а) застосування з лікувальною і профілактичною метою природних

лікувальних та преформованих фізичних факторів;

б) застосування з лікувальною і профілактичною метою природних

лікувальних фізичних факторів;

в) застосування з лікувальною метою преформованих фізичних

факторів;

г) застосування з профілактичною метою преформованих фізичних

факторів;

д) застосування з лікувальною і профілактичною метою преформованих

фізичних факторів.

2. Скільки існує груп природних і преформованих фізичних факторів?

а) 8;

б) 9;

в) 10;

г) 11;

д) 12.

3. Які фізичні фактори відносять до VI групи (штучно створене повітряне

середовище)?

а) електроанальгезія;

б) вакуумний масаж;

в) аероіони, гідроаероіони;

г) ультразвук;

д) гіпербарична оксигенація.

4. Що відносять до теплолікувальних факторів?

а) парові ванни;

б) грязі;

в) озонотерапія;

г) індуктотермія;

д) інфрачервоні промені.

5.. Які фізичні фактори відносять до ІІІ групи (електричні та магнітні

поля)?

а) ампліпульстерапія;

30

б) постійне магнітне поле;

в) імпульсний струм змінного напрямку;

г) α-аплікатори;

д) електроаерозолі.

Відповіді на тести і ситуаційні задачі:

Тема №1. Правильні відповіді: тест №1-а; тест №2-в; тест №3-д; тест №4-

б; тест №5-б.

Задача 1.

Хворому Р., 44 років поставлений діагноз хронічний гастрит із зниженою

кислотоутворюючею функцією, неактивна фаза. У комплексному лікуванні

призначена гальванізація епігастральної області і ДМХ-терапія.

Назвіть фізичну характеристику гальванічного струму.

А. Постійний малої сили і низького напруження

Б. Постійний малої сили і високого напруження

В. Змінний малої сили і низького напруження

Г. Змінний великої сили і високого напруження

Д. Постійний середньої сили і низького напруження

Назвіть діючий чинник ДМХ-терапії

А. Електричне поле

Б. Електричний струм

В. Магнітне поле

Г. Електромагнітне поле

Д. Механічні коливання

3. Як змінюється електропровідність сполученнотканинних мембран при

збільшенні частоти проходячого через тканини змінного струму?

А. Електропровідність збільшується, потім меншає

Б. Електропровідність збільшується

В. Електропровідність не змінюється

Г. Електропровідність меншає

Д. Електропровідність коливається

4. По якому шляху проходять силові лінії постійного електричного струму

в організмі?

А.. Найменшому електричному опору

Б. Вивідним протокам потових залоз

В. Проекції кровоносних судин

Г. Найбільшому електричному опору

Д. По електричній осі серця

5. До яких явищ відносяться: електрофорез, поляризація, електроліз?

31

А.. Електрокинез

Б. Електромагнетизм

В. Електростатика

Г. Магнетизм

Д. Динаміка

Еталони відповідей: 1. А., 2. Г, 3. Б, 4. Г, 5.Д

ТЕСТИ І СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Хворому П., 47 років з діагнозом гіпертонічна хвороба 1 ст

призначена індуктотермія і гальванізація комірцевої зони.

1. Назвіть вид електротерапії, що приводить до наведення вихрових

струмів в організмі?

А.. Гальванізація

Б. Франклінізация

В. Магнітотерапія (постійне поле)

Г. Індуктотерапія

Д. Місцева дарсонвалізація

2. Яка шкіряна зона володіє найбільшою проникністю для ліків при

електрофорезі?

А. Плече

Б. Гомілка

В. Лоб

Г. Живіт

Д. Міжлопаткова область

3. Які середи мають високу діелектричну проникність?

А. Сухожилля

Б. Кістка

В. М'яз

Г. Роговий шар шкіри

Д. Жирова клітковина

4. При якій частоті змінного струму спостерігається найменший опір

шкіри (при інших рівних умовах)?

А..100 Гц

Б. 500 Гц

В. 1000 Гц

Г 3-4 кГц

Д. Понад 4 кГц

32

Тестовий контроль

1. Укажіть фізичну величину, зворотно пропорційну періоду імпульсного

струму?

А. Частота

Б. Полярність

В Потужність

Г Сила

Д Тривалість

2. Як назвати відношення періоду коливань імпульсного електричного

струму до тривалості імпульсу?

А Інтенсивність

Б Ампераж

В Скважность

Г Пауза

Д Частота

3. Вигляд матерії, за допомогою якого здійснюється взаємозв'язок між

статичними електричними зарядами, називається?

А Електричним струмом

Б Електричним полем

В Атмосферну електрику

Г Електромагнітне поле

Д Біополе

4. Укажіть основні біотропні характеристики магнітного поля?

А Інтенсивність, градієнт, вектор, форма

Б Градієнт, температура тканини

В Вектор, опір

Г Форма

Д Температура тканини

5. Основною силовою характеристикою магнітного поля служить:

А Магнітна індукція

Б Експозиція

В Скважность

Г Магнітна проникність

Д Магнітний потік

6. Виберіть з приведеного переліку елементи, що входять в схему

генератора високочастотних коливань?

А Конденсатор, термодіод

Б Випрямляч, трансформатор

33

В Котушка індуктивності, діод

Г Термодіод

Д Конденсатор, котушка індуктивності

7. Укажіть специфічний біофізичний ефект при проведенні УВЧ і СВЧ-

терапії?

А Тепловий

Б Осцилляторний

В Поляризаційний

Г Оліготермічеський

Д Фотохимічеський

8. Які структури організму володіють підвищеною здатністю поглинання

електромагнітних випромінювань дециметрового і сантиметрового діапазону?

А З'єднувальна тканина

Б Кісткова тканина

В Тканини, багаті водою

Г Хрящевая тканина

Д Жирова тканина

9. Виберіть діапазон світлових коливань, що володіють максимальною

глибиною проникнення?

А 400-760 нм

Б 390-300 нм

В 290-200 нм

Г 200-180 нм

Д Більше 180 - 2 нм

10. Які елементи (аспекти) в дії ММХ-терапії Ви вважаєте найбільш

значущими?

А Енергетичний

Б Тепловий

В Прямий

Г нетепловий

Д Інформаційно-енергетичний

Питання для самоконтролю:

1. Поняття про фізіотерапію.

2. Принципи фізіотерапії.

3. Механізми лікувальної дії фізичних факторів.

4. Методики ФТ.

5. Класифікація лікувальних фізичних факторів

34

6. Електролікування, як основний вид апаратної фізіотерапії.

7. Призначення та структура фізіотерапевтичної допомоги.

8. Основні структурні фізіотерапевтичні підрозділи.

9. Техніка безпеки при проведенні фізіотерапевтичних процедур.

10.Електротравма.

Джерела інформації:

1. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. М., 1999.

С.142-148, 222-228, 279-287, 345-349.

2. Нечволод М.К., Голоденко М.М. Курс фізики. Механіка.

Молекулярна фізика і термодинаміка. Київ, 2001. – С.104-128,

208-213.

3. Нечволод М.К., Голоденко М.М. Курс фізики. Електрика і

магнетизм. Київ, 2001. – С.33-37, 119-143.

4. Нечволод М.К., Голоденко М.М. Курс фізики. Оптика.Фізика

мікрочастинок. Київ, 2001. – С.5-14, 101-103, 184-187.

5. Сокрут В.Н.., Казаков В.Н., Поважная Е.С. и др. Общая

физиотерапия и курортология. Учебное пособие. Донецк, 1999.-

С.26-40

6. Боголюбов В.М.. Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия. М.,

1998. – С.

7. Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения.- СПб. 1998- С.

35

Лікувальне застосування постійного електричного струму

Гальванізація

Гальванізація — використання з лікувальною мстою постійного,

незмінного по величині електричного струму низької напруги (до 60 В), який

пропускають через визначені ділянки тіла. При цьому електричні заряди - іони

мають направлений рух. Цей метод лікувального застосування електричного

струму, який має постійну величину і є безперервний, назвали гальванізацією

на честь італійського анатома Луїджі Гальвані (1737-1789), який вперше

встановив, що живі тканини е: джерелом електричного струму.

Механізм дії гальванізації. Позитивно заряджені частинки (катіони)

рухаються до від'ємного полюса, а від'ємно заряджені частинки (аніони)

рухаються до позитивного полюса — анода. При проходженні постійного

струму через тканини відбувається також переміщення до того або іншого по-

люса великих білкових молекул (амфолітів) і в направленні до катоду —

частинок води (електроосмос). Швидкість переміщення іонів залежить від

валентності, розмірів, ступеня гідратації, величини потенціалу і ряду інших

факторів. Коло металевого електроду іони втрачають свої заряди і

перетворюються в хімічно активні атоми, які при взаємодії з водою утворюють

продукти електролізу. На позитивному електроді — кислота, а на від'ємному —

лужне середовище. Тому ці речовини можуть викликати опік тканин при дотику

шкіри до металевої пластинки.

Електропровідність шкіри залежить від її товщини, стану поверхневого

шару, кількості потових і сальних залоз на одиницю площини і інших факторів.

Суха шкіра погано проводить електричний струм, а волога — добре.

Електричний струм проникає в тканини через вивідні протоки потових і

сальних залоз. Електропровідність тканин не є величиною постійною. Вона

змінюється при порушеннях водно-сольового балансу, при запаленнях і

36

залежить від функціональної активності нервової, ендокринної і інших систем

організму.

Під час проходження електричного струму в тканинах виникає

електрорушійна сила поляризації, яка направлена проти струму, що

пропускається. При цьому виникає додатковий опір, який зменшує величину

Мал. 2. Розташування електродів при гальванізації а - поперечне; 6

- повздовжнє:.

постійного струму, що застосовується для лікування.

Експериментальними дослідженнями встановлено, що під катодом

підвищується вміст катіонів Nа і К, зниження аніонів СІ , а під анодом, навпаки,

виникає часткова дегідратація тканин, що призводить до набухання мембран під

катодом. Поряд з цим порушується кислотно-лужна рівновага в шкірі. До

катоду рухаються іони Н, а до аноду — ОН . Це призводить до зміни стану ко-

лоїдів, підвищення їх фізіологічної активності, що викликає зрушення в

протіканні окисно-відновних та ферментних процесів, тобто гальванізація

викликає стимулюючу дію. Крім цього проходить перерозподіл іонів зовні і

всередині клітини, виникає явище потенціалу дії, тобто знижується або

підвищується збудливість тканин, яке використовується в лікувальній практиці.

Залежно від місця розташування електродів і їх площі дія переважно буває

місцевою, сегментарною і загальною. Подразнення клітин електричним

струмом в ділянці катода викликає гіперемію, що обумовлена підвищеним

37

крово-лімфообігом. Всі ці явища дії постійним струмом використовуються в

клінічній практиці з метою прискорення процесів регенерації периферичних

нервів, кісткової і сполучної тканини, епітелізації в'ялозаживаючих ран та

виразок. Велике значення в практиці фізіотерапії мають роботи

А.В.Щербака(1934), які показали що дія постійного струму на шийну і

поперекові рефлексогенні зони призводить до покращення кровообігу і

трофічних процесів в головному мозку і його оболонках, а також плечових

суглобах і руках, стимулюється регулююча функція шийного вегетативного

апарату і вегетативних центрів головного мозку. Загальна дія постійним стру-

мом за методикою С.Б.Вермеля, а також використання чотирьохкамерних

гальванічних ванн викликають загальні реакції організму (сповільнення

серцевою ритму, зниження артеріального тиску, підвищення процесів обміну

тощо). Крім цього, гальванізація також підвищує секреторну функцію слинних

залоз, щитовидної залози, а також залоз шлунку. Для діагностики захворювань

ока та вуха використовують постійний струм. При пропусканні його через око

людини в момент замикання або розмикання відмічається світова пляма, а при

подразненні електричним струмом слухового нерва виникає почуття шуму або

дзвону.

Показання: враження периферичної нервової системи інфекційного,

травматичного, токсичного походження; травматичні враження головного і

спинного мозку і їх оболонок; неврастенія і інші неврастенічні стани, які

супроводжуються вегетативними розладами і порушеннями сну, мігрень, вазо-

моторні і трофічні порушення; артрити і поліартрити травматичного,

інфекційного походження; функціональні розлади шлунково-кишкового тракту.

Протипоказання: наявність або підозра на злоякісні новоутворення,

гострі запальні або гнійні процеси, схильність до кровотеч, значна

декомпенсація серцевої діяльності, токсичні стани, розповсюджені

захворювання шкіри, індивідуальна непереносимість гальванічного струму.

Техніка і методика проведення гальванізації. Для гальванізації

використовуються апарати "Поток-1". За допомогою трансформатора в цих

38

апаратах знижується струм до 60В і випрямляється. Випрямлений струм

вимірюється амперметром (5-50 мА) і подається через регулюючий потенц-

іометр на клеми пацієнта, до яких приєднуються електроди різної форми і

розмірів площею від 8-15 см до 400-600см-. Електрод складається з свинцевої

пластинки і вологої матерчатої прокладки, товщина якої 1-1,5 см (12-16 шарів

фланелі, бязі). Якщо прокладка меншої товщини, то продукти електроліза

будуть досягати шкіри і хворий буде погано переносити процедуру. Поряд з

електродами прямокутної форми в практиці фізіотерапії використовують

електроди у вигляді комірця, метелика. Для порожнин є спеціальні електроди.

За останній час розроблені електроди з графітизованої тканини і

струмопровідної гуми, які замінюють свинцеві пластини. Електричні шнури

мають на одному кінці наконечник для з'єднання з клемами апарату, а на іншому

—"прапорець* для приєднання до металевої частини електрода. Залежно від

розв'язання терапевтичного завдання розміщення електродів на тілі хворого

може бути повздовжнім або поперечним. При повздовжньому розташуванні

електроди знаходяться на одній стороні тіла і дії гальванічного струму

підлягають поверхнево розташовані тканини. При поперечному розташуванні

електродів вони знаходяться один проти одного. При використанні електродів

різної площі електрод меншої величини називають активним, а інший умовно

називають індиферентним. При деяких процедури використовують більше двох

електродів.

Для лікувальних цілей використовують двох- або чотирьох-камерні

гальванічні ванни. Ноги та руки хворого занурюють в фаянсові ванночки, які

заповнюються прісною або мінеральною водою заданої температури, котрі

з'єднуються з відповідними полюсами апарата для гальванізації, який має кому-

татор для зміни напрямку струму.

При проведенні процедури гальванічний струм, який проходить через 1

см електродної прокладки не повинен перевищувати 0,1 мА/см, При загальних і

сегментарних впливах щільність струму не повинна бути меншою» чим при

місцевих — 0,01-0,05 мА/см. Щільність струму залежить від чутливості шкіри,

39

індивідуальних особливостей хворого, віку, статі та інших факторів. Під час

проведення процедури хворий повинен почувати легеньке поколювання.

Виключається почуття паління.

В лікувальній практиці використовують загальну гальванізацію за

методикою С.Б.Вермеля. Один електрод площею 300см- розташовується між

лопатками і з'єднується з одним полюсом апарату. Другий електрод складається

з двох електродів площею 150 см: і розташований на нижніх литкових м'язах.

З'єднується з другим полюсом апарату за допомогою роздвоєного електричного

шнура. Сила струму — до 10 мА. Тривалість процедури 20-30 хвилин. На курс

лікування призначають 12 процедур.

Широко використовують також гальванічний комір за А.Е.Щербаком.

Один електрод площею 1000-1100 см2 розташовується на плечах і з'єднується з

позитивним полюсом апарату. Другий електрод площею 400-600 см2 розта-

шовується на попереку і з'єднується з негативним полюсом апарату.

Мад.3. Гальванічний «пасок» за Щербаковим: а) розташування

електродів; 6) положення хворого під час процедури.

40

Процедуру починають з струму 6 мА і тривалістю 6 хвилин. При кожній

наступній процедурі тривалість збільшують на 2 хвилини, а силу струму — на 2

мА доводячи силу струму до 16 мА і тривалість — до 16 хвилин. Всього на курс

лікування призначають 12 процедур щоденно або через день.

В практичній фізіотерапії використовують і інші методики —

гальванізація слизової оболонки носа, ділянки голови та серця, очей, молочних

залоз, симпатичних вузлів навколо хребта. В косметології використовують

електроліз для виведення бородавок або для епіляції волосся.

Мал.4. Методика загальних іонних рефлексів за Щербаком та

гальванізація з повздовжним розташуванням електродів (гальванізація

ділянки хребцевого стовбура)

Дуже сильне почервоніння, яке має синюшний відтінок, вказує на те,

що було застосовано дуже велику силу струму або у хворого підвищена

чутливість до гальванічного струму. В цих випадках потрібно застосовувати

слабкішу силу струму. Якщо на шкірі з'являються симптоми подразнення у

вигляді почервоніння і маленьких пухирів, то необхідно на 2-3 дні перервати

лікування, а потім застосовувати меншу силу струму. Це особливо має значення

для дітей, у яких шкіра ніжна і підвищена чутливість.

41

Мал.5. Гальванізація з поперековим розташуванням електродів

Після проведення декількох гальванічних процедур на місці

розташування електродів шкіра може ставати сухою, грубою, з'являються

шершавість і тріщини, тому після кожної процедури її потрібно змащувати

гліцерином або кремом.

Мал.6. Гальванізація шийних симпатичних вузлів: а) розташування

електродів на передній поверхні шиї; б) розташування електродів на задній

поверхні шиї.

42

Перед наступною процедурою цю ділянку шкіри потрібно змащувати

теплою водою з милом. Якщо в результаті дотикання металевої ч;істини елек-

трода з шкірою виникає опік, потрібно змащувати 10% спиртовим розчином

танін.

Приклади призначення і показання.

1. Гальванізація ліктьового нерва. Електрод площею 150см2 розміщують

на шийних хребцях і з'єднують з анодом. Другий електрод площею 100 см2

розміщують на долоні і з'єднують з катодом. Сила струму до 10 мА. Тривалість

процедури 15-30 хвилин. Щоденно. Курс лікування 10-15 процедур. Показання:

неврит ліктьового нерва.

Мал.7. Загальна гальванізація за Вермелєм

Гальванізація шлунка. Електрод площею 300 см2 розміщують на

епігастральній ділянці і з'єднують з катодом. Другий електрод площею 300 см2

розміщують на нижній грудний відділ хребта і з'єднують з гальванізація за

анодом. Сила струму до 15 мА. Тривалість процедури 15-30 хвилин. Через день.

Курс лікування 10-15 процедур. Показання: хронічний гастрит із зниженням

43

секреторної функції.

Лікарський електрофорез

Лікарський електрофорез — метод поєднаної дії на організм постійного

електричного струму і лікарських речовин, які вводяться за його допомогою в

організм. При цьому обидва фактори (електричний і фармакологічний)

впливають на організм в тісному взаємозв'язку, викликаючи специфічну для

кожної лікарської речовини відповідну реакцію на тлі дії постійного струму, як

активного біологічного подразника.

Механізм дії лікарського електрофореза. Довге і безперервне

подразнення шкірних рецепторів лікарськими речовинами, які вводяться за

допомогою електрофореза, супроводжуються виникненням тканевих реакцій зі

змінами біохімічних процесів, які характерні для кожного фармакологічного

препарату. Внаслідок малої швидкості переміщення іонів під виливом

електричного струму останні проникають тільки в верхні шари шкіри, де за

слабкого кровообігу вони затримуються на довгий час, утворюючи шкірне депо

іонів і утримуються в ній до З тижнів. Ефективність дії малої кількості іонів

обумовлена тим, що на тлі зміненої електричним струмом реактивності

організму підвищуються адсорбційні властивості тканин, а іони вивільнюються

від зв'язку з білками і переходять в активний стан. За допомогою електрофореза

ліки можливо підвести до самого патологічного вогнища, що дозволяє створити

високу концентрацію в зоні ураження при наявності капілярного стазу,

інфільтрації та некрозу. При електрофорезі ліків не спостерігається побічних

реакцій і відсутні больові почуття, не порушується цілісність шкіри,

виключається введення розчинників та баластних речовин.

Дослідження А.П.Парфенова (1973) показали, що при електрофорезі

лікарських речовин виникає виведення з організму іонів різних речовин

протилежної полярності. Це явище одержало назву електроелімінація. Крім

44

цього, іони ліків, які були введені в судини, можуть під впливом електричного

струму проникати в ті чи інші тканини. Це явище одержало назву

електрокумуляція. Слід відмітити досліди В.С.Улащика (1974), який відмітив,

що катіони мають більшу проникливість, чим аніони. Для проникливості іонів

через шкіру має також значення валентність, із збільшенням якої

електрофоретичний перенос зменшується. На проникливість ліків впливає

також колоїдно-хімічна структура шкіри, вік та регіонарні особливості шкіри.

Найбільшою проникливістю володіють шкіра черевної порожнини, грудини,

плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

Методом електрофореза в організм частіше всього вводять ліки-

електроліти, які дисоціюють в розчинах на іони і несуть електричний заряд.

Позитивні іони (+) вводять з позитивного полюса (анода), від'ємні (-) — з

негативного полюса (катода). За останні роки доведена можливість елек-

трофореза органічних сполук. В приготовлених буферних розчинах нейтральні

молекули цих ліків адсорбують на своїй поверхні іони розчинника (Н або ОН ),

отримуючи в кислому середовищі позитивний електричний заряд, а в лужному

— від'ємний. Деякі амінокислоти та білки є амфотерними електролітами і

можуть вводитись з обох полюсів. Однак з аноду вони надходять в організм в

більшій кількості

При введенні ліків потрібно приймати захисні засоби для інактивації

продуктів електролізу/

Концентрацію розчинів ліків для електрофореза частіше застосовують в

межах від 0,5 до 5%. Використання розчинів більшої концентрації не потрібно.

Витрати ліків на кожні 100см- площини складають орієнтовно від 10-15 мл до

ЗО мл розчину. Сильнодіючі ліки вводять з розчинів в концентрації 1 до 1000

або наносять на прокладку не більше разової дози (адреналін, атропін,

платифілін і інші). Дані про лікарські речовини, які вводяться методом

електрофореза, приведені в таблиці, які є наявні в кожному ФТК.

При електрофорезі ліків можна використовувати різні розчинники.

Універсальним і найкращим є дистильована вода. При поганій розчинності в

45

воді використовують етиловий спирт, а в деяких випадках димексид (ДМСО).

Для електрофорезу складних органічних сполук, які мають амфотерні вла-

стивості (білки, амінокислоти, сульфаніламіди) використовують буферні

розчини

За останні роки рекомендують замість складних розчинників

використовувати дистильовану воду, яка підкислена 5-10% розчином соляної

кислоти до рН—5,2 або підлуженої 5-10% розчином їдкого натрію до рН=8,0.

Лікарські розчини для електрофореза частіше всього вміщують один

лікарський засіб. В рідких випадках використовують суміш ліків, яка

складається з 2 або більше. Ці ліки підсилюють одне одного, несуть однаковий

електричний заряд, наприклад суміш місцевоанастезуючих речовин та розчини

для електрофорезу в офтальмології.

Електрофорез ліків дозують за силою струму — від 0,01 до 0,1- 0,2 мА на

см площі гідрофільної прокладки. Якщо площина електродів (прокладок) різна,

то силу струму визначають перемноженням щільності струму на площу меншої

прокладки. При електрофорезі потрібно враховувати індивідуальну

переносимість струму та ліків і почуття хворого у вигляді легенького

поколювання під електродами. Тривалість процедури від 6-10 до 20-30 хвилин.

Курс лікування 10-20 процедур, які проводяться щоденно або через день.

При електрофорезі ліків використовують гідрофільну підкладку

відповідної полярності, а для введення двох препаратів однакової полярності

використовують дві прокладки, змочені різними ліками і з'єднані проводами з

одним полюсом. При електрофорезі антибіотиків та ферментів використовують

багатошарові прокладки, які після процедури окремо вимиваються і

стерилізуються, щоб запобігти забрудненню їх іншими іонами.

Електрофорез ліків можна проводити в поєднанні з іншими фізичними і

лікувальними засобами, діючи на однакову ділянку тіла. Використання перед

електрофорезом індукотермії, ультразвука, локального вакуум-масажу,

аероіонного потоку, парафіну, грязелікування сприяє більш швидкому про-

никненню ліків в кров та глибокі тканини.

46

Апаратура. Настінні апарати-АГН-1, АГН-2 і апарати "Потік-1", "Потік-

2".

Техніки безпеки. Електроди повинні бути меншими матерчатої прокладки

на 1,5-2 см.

Формулювання призначення. За термінологією ліки, які вводяться за

допомогою постійного струму, вказуються перед словом електрофорез і

з'єднується з ним дефісом, наприклад кальцій-електрофорез.

Показання. Електрофорез ліків застосовується при захворюваннях

центральної і периферичної нервової системи (функціональні розлади, запальні

процеси, травми); захворюваннях органів кровообігу (ішемічна хвороба серця,

гіпертонічна хвороба, артеріальна гіпертензія, оклюзія артерій, венозна недо-

статність) ; захворюваннях органів дихання (ГРІ, бронхіт, пневмонія,

бронхіальна астма та інші); захворюваннях органів травлення (хронічний

гастрит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічний

холецистит, коліт, гепатит); захворюваннях кістково-м'язової системи

(поліартрити, хвороба Бехтєрєва, остеохондроз хребта і інші); захворюваннях

ЛОР-органів (риніти, синусіти, отити, хронічний тонзилліт і інші);

захворюваннях сечостатевих органів (хронічний пієлонефрит, цистіт, інфекція

сечових шляхів, аднексіт, періметрит, дисгормональні розлади); очних хворобах

(блефарити, ірідо-цикліти та інші); захворюваннях шкіри (шрами, рубці після

опіків і інші).

Протипоказання. Наявність або підозра на злоякісні новоутворення,

схильність до кровотеч, значна декомпенсація серцевої діяльності, токсичні

стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і

електричного струму. Не потрібно розташовувати електроди у місцях синців,

тріщин, мацерації шкіри і різних висипань.

Приклади призначення і показання

1. Алоє-електрофорез. Електрод площею 150 см- розташовують на

шийних хребцях і з'єднують з анодом. Другий електрод площею 100 см-

47

розміщують на долоні і з'єднують з катодом. Сила струму до 10 мА. Тривалість

процедури 15-30

хвилин. Щоденно. Курс лікування — 15 процедур. Покаяння: неврит

ліктьового нерва.

2. Пелоїдин-електрофорез (папаверіном). Електрод площею 150 см

розташовують на епігастральній ділянці і з'єднують з катодом. Другий електрод

площею 300 см- розташовують на нижній грудний відділ хребта і з'єднують з

анодом. Сила струму 8-10 мА. Тривалість процедури 15-30 хвилин. Через день.

Курс лікування - 15 процедур. Показання: хронічний гастрит зі зниженням

секреторної функції.

Внутрішньотканинний електрофорез

Внутрішньотканинний електрофорез являє собою поєднання впливу на

організм ліків, які вводяться традиційними фармакологічними способами

(внутрішньовенне, внутрі-шньоартеріально, підшкірне, через рот) і впливу

постійного електричного струму на вогнище враження, частіше всього за

поперечною методикою його застосування.

Відомо, що ліки поступають в кров і розносяться судинами по всьому

організму, в тому числі попадають і в систему кровообігу хворого органа. При

цьому вони дисоціюють на іони або адсорбують на себе електричні заряди,

перетворюючись в моль-іони. В такому випадку вплив постійного електричного

струму на хворий орган призводить до переміщення та накопичення заряжених

часток ліків в міжелектродному просторі. Цей процес буде максимальний при

найбільшій концентрації ліків в крові, а також при достатній проникливості

клітинних мембран та при достатньому кровообігу. Тому під впливом

електричного струму збільшується адсорбційна можливість тканин.

Методи внутрішньотканинного електрофорезу забезпечують підвищену

концентрацію лікарських препаратів в уражених органах і тканинах, сприяють

значному підвищенню ефективності лікування. Це обумовлено тим, що дія

медикамента та електричного струму викликає протизапальний та

розсмоктуючий ефекти, розширює судини, збільшує швидкість кровообігу,

48

нормалізує процеси нервової трофіки і обміну речовин. Крім того суміжні

тканини збагачуються або збіднюються біологічно активними речовинами, що

також сприяє покращенню лікування.

Техніка і методика проведення процедури, дозування. Застосування

гальванічного струму повинно співпадати з максимальною концентрацією

медикамента в крові. При внутрішньовенному введенні ліків гальванізацію

потрібно проводити одночасно, а при капельному введенні гальванізацію

призначають після введення 2)3 всієї кількості лікарського розчину. Якщо ліки

приймаються внутрішньом’язево, підшкірно або через шлунковокишковий

тракт то гальванізацію проводять частіше через 1-2 години з урахуванням

фармакокінетики. При захворюваннях бронхолегеневої системи можна

використовувати інгаляційний метод введення ліків Гальванізація в такому

випадку проводиться одночасно з аерозольтерапією. Інколи вводять 2-3

препарати, послідовність яких повинна зберігатись один за одним:

антибактеріальні препарати (антибіотики, сульфаніламіди, антисептики), різні

спазмолітини (еуфілін, папаверин, атропін), бронхолітики (адреналін, ефедрін),

десенсибілізуючі препарати (кальція хлорід, димедрол, піпольфен, еуспіран),

інгібітори протеоліза (контрікал, трасілол, гордокс), антикоагулянти (гепарін),

гормональні препарати (гідрокортизон, преднізолон).

Гальванізацію при внутрішньо тканинному електрофорезі проводять з

використанням з використанням апаратури апаратури, яка застосовується для

класичного електрофорезу та звичайних металевих і гідрофільних електродів,

які розташовуються поперечно відносно враженого органу. При поєднанні

внутрітканевого електрофорезу з звичайними варіантом електрофорезу

необхідно, поряд з внутрішнім введенням медикамента, необхідно, додатково

змочувати вибраним розчином ліків гідрофільну прокладку електрода потрібної

полярності. Щільність струму 0,05-0,1 мА/см. Тривалість процедури 20-40

хвилин. Курс лікування 8-15 процедур, проводити щоденно або через день.

Загальні показання: різні неспецифічні захворювання легенів (гострі та

хронічні пневмонії, бронхіти, абсцеси легенів, бронхоектази, вади розвитку

49

легенів); туберкульоз легенів (вогнищевий, інфільтративний, кавернозний,

фіброзно-кавернозний) у фазі інфільтрації; захворювання легень при підготовці

до оперативних втручань і після операцій; захворювання органів травлення

(хронічний рецидивуючий панкреатит, хронічний гепатит, хронічний

гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки);

облітеруючі захворювання судин нижніх кінцівок.

Протипоказання: наявність або підозра на злоякісні новоутворення,

схильність до кровотеч, значна декомпенсація серцевої діяльності, токсичні

стани, індивідуальна непереносимість фармакологічних препаратів і

електричного струму. Не потрібно розташовувати електроди там, де є синці,

тріщини, мацерація шкіри і різні висипання.

ТЕСТИ І СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Призначити гальванічний комір за Щербаком хворому з гіпертонічною

хворобою І ст. Провести дану процедуру на практиці.

2. Призначити загальний електрофорез за Вермелем з 5 % розчином

магнію сульфату хворому з діагнозом: НЦД за гіпертонічним типом. Правильно

провести дану процедуру.

3. Призначити і провести новокаїн-електрофорез хворому з правобічною

люмбоішіалгією.

Відповіді на тести і ситуаційні задачі:

1. Гальванічний комір за Щербаком (анод— на комірцеву ділянку, катод —

на попереково-крижову), сила струму — 6-16 мА, тривалість процедури — 6-16

хв. Через кожну процедуру силу струму збільшувати на 2 мА, а тривалість

процедури — на 2 хв; щоденно, курс лікування — 12 процедур. Процедура про-

водиться за призначенням та алгоритмом практичного навику (див. вище).

2. Електрофорез за Вермелем з 5 % розчином магнію сульфату (анод — на

міжлопаткову ділянку, роздвоєний катод — на ділянки гомілкових м'язів), сила

струму — до 20 мА, тривалість процедури — 20 хв, щоденно, курс лікування —

10 процедур.

3. 5 % новокаїн-електрофорез на поперекову ділянку поздовжньо, сила

струму — до 20 мА, 20 хв, щоденно, курс лікування — 10 процедур.

Задача 1.

50

Хворому З., 25 років поставлений діагноз хронічний гастрит із зниженою

кислотоутворюючею функцією, неактивна фаза. У комплексному лікуванні

призначена гальванізація епігастральної області.

1.

Назвіть фізичну характеристику гальванічного струму.

А. Постійний малої сили і низького напруження

Б. Постійний малої сили і високого напруження

В. Змінний малої сили і низького напруження

Г. Змінний великої сили і високого напруження

Д. Постійний середньої сили і низького напруження

2.

Яким апаратом можна відпустити процедуру даному хворому

А. Поток

Б. Ранет

В. Луч 2

Г. АГВК

Д. ГР

3.

Виберіть методику, показану в цьому випадку

А. По Щербаку

Б. По Келлату

В. По Бергонье

Г. Місцева поперечна

Д. Місцева подовжня

4.

Яке з супутніх захворювань може служити протипоказанням до

призначення гальванізації

А. Гемофілія

Б. Хронічний пієлонефрит

В. Гіпертонічна хвороба 2 стадії

Г. Дісциркуляторная енцефалопатія

Д. Хвороба Бехтерева

5.

Укажіть правильний фізіотерапевтичний рецепт даного призначення

А.Гальванізация на епігастральну область по місцевій подовжній

методиці, амперажем до дрібної вібрації, 20 хвилин, № 10 кд

Б. Гальванізація на епігастральну область по місцевій поперечній

методиці, амперажем 12 мА при площі прокладки 200см2 20 хвилин, № 12 кд

В. Гальванізація на епігастральну область по місцевій поперечній

методиці, амперажем до пощипування, 10 хвилин, № 12 кд

Г. Гальванізація на епігастральну область по Щербаку, амперажем 10 мА

20 хвилин, № 12 кд

Д. Гальванізація на епігастральну область по Келлату, амперажем 3-4 мА

при площі прокладки 200см2 2 хвилини, № 12 кд

51

Еталони відповідей: 1. А., 2. А, 3. Г, 4. А, 5.У

ТЕСТИ І СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 2

Хворому з діагнозом хронічний неспецифічний цистит з явищами

нейрогенного сечового міхура призначений електрофорез цинку.

1.

Який струм використовується в цьому випадку

А. Імпульсний змінний струм синусоїдої форми

Б. Пульсуючий змінний струм трапецієвидної форми

В. Імпульсний постійний струм напівсинусоїдної форми

Г. Безперервний постійний струм з незмінною амплітудою

Д. Імпульсний змінний струм трикутної форми

2.

Що являє собою електрод в апаратах гальванізації

А. Станеолеву пластину

Б. Бронзову пластину

В. Вакуумну трубку

Г. Ебонітову пластину

Д. Тибарову пластину

3.

Яка оптимальна концентрація розчину цинку в цьому випадку

А. До 5 %

Б. 5-10 %

В. 10-15 %

Г. 15-20 %

Д. Більше за 20 %

4.

Яку методику потрібно використати в цьому випадку

А. Місцеву тангенціальну

Б. Місцеву поперечну

В. Рефлекторно-сегментарну по Келлату

Г. Місцеву подовжню.

Д. Загальну по Вермелю

5.

Виберіть правильний фізіотерапевтичний рецепт

А. Електрофорез цинку по місцевій подовжній методиці, амперажем до

відчуття тепла, 20 хвилин, № 12 кд

Б. Електрофорез цинку по місцевій поперечній методиці, амперажем до

пощипування, 20 хвилин, № 12 кд

В. Електрофорез цинку по місцевій поперечній методиці, амперажем до

дрібної вібрації, 12 хвилин, № 10 кд

52

Г. Електрофорез цинку по місцевій подовжній методиці, амперажем до

пощипування, 10 хвилин, № 5 кд

Д. Електрофорез цинку по місцевій поперечній методиці, інтенсивністю 3

Вт/см2, 12 хвилин, № 10 кд

Тестовий контроль

1. Хворому П., 33 років поставлений діагноз підгострий неврит лицьового

нерва праворуч. У лікуванні призначений електрофорез саліцилової кислоти

чергуючи з дібазол-електрофорезом. Виберете основний фізичний чинник,

діючий при електрофорезі

А. Змінний струм низького напруження і малої сили

Б. Змінний струм високого напруження і малої сили

В. Постійний струм високого напруження і великої сили

Г. Постійний струм низького напруження і малої сили

Д. Змінний струм високого напруження і великої сили

2. У хворого Щ., 56 років виявлено явища початкового церебрального

атеросклерозу з поразкою судин головного мозку. У комплексному лікуванні

був рекомендований загальний бром-електрофорез по Вермелю. Виберете які

зміни фізико-хімічних процесів спостерігаються.

А. Поява направлених рухів іонів

Б. Зниження пасивного транспорту великих білкових молекул

В. Зниження вмісту води в тканинах під катодом

Г. Підвищення вмісту води в тканинах під анодом

Д. Зниження температури тканин на 1-2оС

3. У хворого А., 50 років поставлений діагноз контрактура Дюпюїтрена 1

стадії праворуч. У комплексному лікуванні призначили електрофорез йоду.

Укажіть яку методику потрібно призначити даному хворому.

А. Дистанційну з повітряним зазором 3 мм

Б. Дистанційну з повітряним зазором до 1 см

В. Контактну через вологу гідрофільну прокладку

Г. Контактну через суху гідрофільну прокладку

Д. Ефлювіальну

4. Хворому В., 34 років поставлений діагноз множинний карієс. У

комплексне лікування включили електрофорез кальцію. Виберете з якого

електрода необхідно вводити дану речовину?

А. Катод

Б. Біполярний

В. Анод

Г. Електрод меншої площі

Д. Електрод більшої площі

53

5. Основна мета призначення платифілін-електрофореза загального по

Вермелю хворому У., 45 років з гіпертонічною хворобою 1 стадії з вираженим

гіперкинетичним синдромом є

А. Тонізуюча

Б. Спазмолітична

В. Протизапальна

Г. Прискорення основного обміну

Д. Прозапальна

6. Виберете оптимальний фізіотерапевтичний рецепт платифілін-

електрофореза при гіпертонічній хворобі 1 стадії

А. Електрофорез платифіліна на нижні кінцівки по місцевій подовжній

методиці, ампераж до вібрації, 20 хвилин, № 7 ч/д

Б. Загальна гальванізація за Вермелем з платифіліном, ампераж і

тривалість по схемі, № 12 кд

В. Електрофорез платифіліна на передкардіальну зону по контактній

методиці, амперажем 40 мА при площі прокладки 100см2, 30 хвилин, №10 кд

Г. Платифілін-електрофорез на закриті повії по подовжній методиці,

ампераж 15 мА, 20 хвилин, № 8 ч/д

Д. Електрофорез платифіліна на кисті по рефлекторній ефлювіальної

методиці, амперажем 40 мА при площі прокладки 100см2, 30 хвилин, №10 кд

7. Хворий До., 44 років знаходиться в неврологічному відділенні з

діагнозом сирінгомієлія з випаданням температурної і больової чутливості і

збереженням тактильної. У комплексному лікуванні призначена гальванізація.

Виберіть який струм вважається гальванічним

А. Що Імпульсний не міняється по частоті

Б. Імпульсний на той, що міняється у напрямі

В. Що Постійний не міняється по амплітуді

Г. Що Змінний не міняється по напруженню

Д. Постійний що періодично міняє частоту

8. Дитині П., 12 років поставлений діагноз невральна м”язева атрофія

Шарко-Марі з дегенеративними змінами в м'язах ніг. Призначені чотирекамерні

гальванічні ванни. Виберіть які фізіологічні ефекти спостерігаються під дією

гальванічного струму?

А. Зниження температури в тканинах на 1оС

Б. Підвищення температури в тканинах на 5-7оС

В. Підвищення м”язевого тонусу

Г. Прискорення тканинного обміну

Д. Зниження активності холінергичної системи

54

9. Хворому З., 56 років з підгострим артритом правого колінного суглоба з

порушенням функції суглоба 2 ст призначена гальванізація. Якою методикою

потрібно скористатися в цьому випадку?

А. Подовжня

Б. Поперечна

В. По Щербаку

Г. По Вермелю

Д. Ванни

10. Хворому Н., 33 років з діагнозом неврастенія, гіперстенична форма

призначений гальванічний комір по Щербаку. Виберіть де розташовують

електроди при проведенні процедури в цьому випадку

А. На комірцеву область подовжньо

Б. На комірцеву і поперекову область.

В. На міжлопаткову область і поперекову.

Г. На комірцеву область поперечно

Д. На шийний і поперековий відділ хребта подовжньо

Питання для самоконтролю:

1.

визначення методу гальванізації , електрофорезу;

2.

дозування постійного струму;

3.

апарати для гальванізації (електрофорезу): "Поток-1", "АГН-Г, "АГН-2";

4.

механізм дії гальванізації, процеси, які відбуваються під катодом та

анодом (місцева дія), рефлекторна дія, загальна дія;

5.

суть лікарського електрофорезу, переваги й недоліки введення лікарських

речовин в організм за допомогою цього методу;

6.

основні лікарські речовини, які вводяться за допомогою постійного

струму, їх дозування та полярність;

7.

основні показання та протипоказання до застосування гальванізації,

електрофорезу;

8.

основні методики та техніка проведення процедур гальванізації,

електрофорезу.

9.

окремі методики гальванізації (півмаска Бергоньї, гальванічний

комірець за Щербаком, гальванізація головного мозку за Бургіньйоном,

55

гідрогальванічні ванни, стабільна поперечна, поздовжня гальванізація певних

ділянок тіла), техніка їх проведення.

10.

показання до гальванізації, протипоказання (загальні та спеціальні) до

проведення гальванізації;

11.

визначення методу електрофорезу;

12.

особливість механізму дії електрофорезу (в порівнянні з гальванізацією);

13.

переваги та недоліки введення лікарських речовин за допомогою

електрофорезу порівняно з іншими методами введення;

14.

основні лікарські речовини, які вводяться методом електрофорезу, їх

дозування та полярність;

15.

окремі методики електрофорезу (електрофорез за Вермелем,

ендоназальний, внутрішньоорганний електрофорез), техніка їх проведення;

16.

показання та протипоказання до електрофорезу.

Джерела інформації:

1 Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. М., 1999. С.142-148, 222-

228, 279-287, 345-349.

2 Нечволод М.К., Голоденко М.М. Курс фізики. Механіка. Молекулярна фізика і

термодинаміка. Київ, 2001. – С.104-128, 208-213.

3 Нечволод М.К., Голоденко М.М. Курс фізики. Електрика і магнетизм. Київ,

2001. – С.33-37, 119-143.

4 Нечволод М.К., Голоденко М.М. Курс фізики. Оптика.Фізика мікрочастинок.

Київ, 2001. – С.5-14, 101-103, 184-187.

5 Сокрут В.Н.., Казаков В.Н., Поважная Е.С. и др. Общая физиотерапия и

курортология. Учебное пособие. Донецк, 1999.- С.26-40

6 Боголюбов В.М.. Пономаренко Г.Н. Общая физиотерапия. М., 1998. – С.

7 Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения.- СПб. 1998- С.

56

57

Лікувальне застосування імпульсного струму низької і

звукової частоти

Електросон

Електросон — метод електролікування, який зводиться до дії на

центральну нервову систему пульсовим струмом низької частоти, що викликає

зміни її функціонального стану і проявляється виникненням сну, який близький

до фізіологічного. Цей метод електролікування був розроблений

В.А.Гіляровським, М.М.Лівенцевим і співавторами (1948). Було встановлено,

що низькочастотний і пульсовий струм з прямокутною формою викликає

снотворну дію. При цьому відсутні негативні реакції (звикання, кумуляція,

алергічні і токсичні реакції). В теперішній час електросон одержав широке роз-

повсюдження в лікувально-профілактичних закладах, особливо в санаторіях.

Для електросну використовується імпульсний струм маленькою

довжиною імпульсів (0,3-2 мс), невеликою амплітудою (4-8 мА) і низькою

частотою (від З до 120 в секунду). Цей струм впливає безпосередньо на

підкоркові утворення головного мозку, а також на шкірні рецептори повік,

смочкоподібні відростки, викликаючи зміну функціонального співвідношення

різних систем головного мозку. При цьому відбувається стимуляція і збудження

лімбічної системи і подавлення активації ретикулярної формації середнього

мозку, що приводить до розвитку гальмівних процесів в корі головного мозку.

Імпульсний струм, який використовується для електросну, за своїми

параметрами дуже близький до біострумів і розрядів нервових клітин, які

виникають під час функціонування різних систем головного мозку. Всі ці зру-

шення викликають нормалізацію діяльності симпатоадреналової системи і

інших регулюючих систем. Тому електросон широко застосовується при

функціональних порушеннях центральної нервової системи — неврози,

реактивні і астенічні стани, безсоння, нічне нетримання сечі, підвищена

емоційна і судинна реактивність, гіпертонічна хвороба, первинна гіпотонія,

58

бронхіальна астма, нейродерміт, нейроциркуляторна дистонія, посттравматична

церебрастенія, виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічна ішемічна

хвороба серця, ревматоїдний артрит, функціональні розлади шлунку та інші.

Електросон протипоказаний

при злоякісних новоутвореннях,

декомпенсованих пороках серця, мокнучому дерматиті на обличчі, істерії,

індивідуальній непереносимості струму. Для електросну використовується

апарат "Електросон-4Т". Для проведення одночасно 4 процедур

використовується апарат "Електросон-3", в якому регулюються параметри

імпульсного струму для кожного хворого.

Техніка і методика проведення процедури. Процедура електросон

проводиться в спеціальних приміщеннях (напівзатемнених, звукоізольованих).

Хворому на закриті очі та смочкоподібні відростки прикріплюють дві пари

електродів, які вмонтовані в гумові манжетки та металеві чашки. Очний

роздвоєний електрод з'єднують з катодом, а потиличний роздвоєний електрод

з'єднують з анодом апарату. Після цього зручно вкладають хворого, вмикають

слабкий струм і збільшують силу струму до почуття легенького поколювання,

вібрації і постукування. У хворого з'являється сонливість, яка переходить в сон.

Хворий може спати до самостійного пробудження, але апарат виключають через

20-60 хвилин. На курс лікування при призначають 10-15 процедур, які

проводять щоденно або через день.

Показання. При захворюваннях, пов'язаних з підвищеною збудливістю

центральної нервової системи і систем гуморальної регуляції застосовують

імпульсний струм з частотою - 5-10 Гц, який поступово можна підвищувати до

20 Гц. Навпаки, при захворюваннях, пов'язаних з зниженням збудливості

центральної нервової системи і пригніченням систем гуморальної регуляції,

застосовують імпульсний струм з частотою - 20-40 Гц.

Приклади призначення і показання.

1.Електросон. Частота імпульсів 10-20 Гц. Сила струму — до почуття

поколювання і легкої вібрації. Тривалість першої процедури 15-20 хвилин, а

послідуючі — 30-40 хвилин. Щоденно. Курс лікування до 15 процедур.

59

Показання: дискінезія жовчних шляхів, функціональні розлади шлунку,

нервово-циркуляторна дистонія, неврастенія, гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії,

синдром перевтоми, безсоння.

2.Електросон. Частота імпульсів 25-40 Гц. Сила струму — до почуття

поколювання і легкої вібрації. Тривалість першої процедури 15-20 хвилин,

иослідуючих — 30-40 хвилин. Щоденно. Курс лікування до 15 процедур.

Показання:дискінезія жовчних шляхів, функціональні розлади шлунку,

виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки (в стадії загострення),

нервово-циркуляторна