Клініко-біохімічні паралелі у хворих на розацеа

Abstract

Проблема рожевих вугрів (розацеа) в останні роки набула великого медико-соціального значення, оскільки зростає захворюваність на цю патологію. Розацеа складає від 3 до 10% всіх дерматозів і займає сьоме місце по частоті уражень шкіри. Серед екзогенних факторів важливу роль у виникненні дерматозу відводять: високим або низьким температурам, вітру, вживанню алкоголю, гарячих напоїв та прянощів. Найбільш частими серед ендогенних факторів є хвороби шлунково-кишкового тракту, ендокринна патологія, психоемоційні розлади. Особлива патогенетична роль відводиться судинній патології, порушенню регуляції мозкового впливу на кровоносні судини шкіри обличчя. За сучасними уявленнями, в патогенезі розацеа провідна роль відводиться запаленню, формування якого відбувається на тлі активізації вродженого імунітету і впливу тригерних факторів.