Оцінювання больового синдрому після виконання лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної пластики у пацієнтів із пахвинною грижею

Abstract

Мета роботи – оцінити больовий синдром у пацієнтів із пахвинною грижею після виконання лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної пластики. Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 58 хворих на однобічну пахвинну грижу 2 і 3 типів за Nyhus. Пацієнтам виконано лапароскопічну трансабдомінальну преперитонеальну пластику з застосуванням сітчастого імпланту, який самостійно не фіксувався. Враховуючи метод фіксації трансплантату, пацієнтів поділили на дві групи. У першій групі виконали фіксацію сітки скобами – 28 (48,3 %) пацієнтів, у другій групі сітку не фіксували – 30 (51,7 %) прооперованих. До дослідження не залучали пацієнтів з оперативними втручаннями на органах черевної порожнини та малого таза в анамнезі, а також з ускладненою та рецидивною пахвинною грижею. Больовий синдром у хворих оцінювали за допомогою візуальної аналогової шкали та шляхом незалежного опитування під час оглядів, що відбувалися протягом двох років кожні три місяці. Результати. У результаті оцінювання післяопераційного больового синдрому у першій групі пацієнтів визначили помірний біль за сумою балів, у другій групі біль мінімальний, p < 0,001. Використання опіоїдних анальгетиків було необхідне 9 (32,1 %) пацієнтам, яким виконали фіксацію сітчастого імпланту, порівнюючи з 4 (13,3 %) хворими, котрим його не фіксували, р = 0,043. Під час першого огляду виявили формування хронічного болю у 6 (21,4 %) хворих із першої групи та у 3 (10,0 %) пацієнтів із другої. Протягом року спостерігали поступове зникнення больового синдрому. Через 9 місяців у групі з фіксацією сітки больовий синдром визначили у 4 (14,3 %) випадках, без фіксації – в 1 (3,3 %). На шостому огляді у першій групі скарги на біль мали 2 (7,1 %) хворих; 1 (3,6 %) пацієнтові необхідна була герніопластика за Ліхтенштейном через рецидивний гострий біль, що посилювався. Aim. To assess pain syndrome in patients with inguinal hernia after laparoscopic transabdominal preperitoneal (TAPP) plastic surgery. Materials and methods. The study involved 58 patients with unilateral Nyhus type 2 and 3 inguinal hernia. The patients underwent laparoscopic TAPP plastic surgery using a mesh implant that was not fixed independently. According to the method of graft fixation, the patients were divided into two groups. In the first patient group, staple fixation of the mesh was applied – 28 (48.3 %), the second group – 30 (51.7 %) patients without mesh fixation. Patients with a history of surgical interventions on the abdominal cavity and pelvis, complicated or recurrent inguinal hernia were excluded from the study. Pain syndrome was assessed using the visual analog scale and an independent survey during postoperative follow-ups of the patients every three months for two years. Results. In the assessment of postoperative pain in the first patient group, moderate pain intensity was noted, and it was minimal in the second group, p < 0.001. 9 (32.1 %) patients who underwent mesh implant fixation required opioid analgesics, compared with 4 (13.3 %) patients who did not undergo fixation, p = 0.043. At the first examination, chronic pain was detected in 6 (21.4 %) patients of the first group and in 3 (10.0 %) patients of the second group. During a year, pain syndrome gradually disappeared. After 9 months, pain was reported by 4 (14.3 %) patients in the group with mesh fixation and by 1 (3.3 %) patient without fixation. At the 6th examination in the first group, 2 (7.1 %) patients reported pain; 1 (3.6 %) patient underwent Lichtenstein hernioplasty due to recurrent, increasing acute pain.