Сутність і чинники формування біоетики як нової соціально-філософської дисципліни

Abstract

У статті розглядається питання про особливості біоетики як нового етапу розвитку та розширення медичної етики, початок якого прийнято датувати 1970-ми роками. Обговорюються основні підходи до розуміння феномену біоетики, визначення чинників її формування та інституціоналізації як нової академічної дисципліни. Як їх узагальнення, обґрунтовується погляд, що найважливішими з таких чинників були 1) досягнення у розвитку біомедичних технологій у середині ХХ століття нового якісного рівня, що уможливлює не лише медичну допомогу у відновленні організмом нормального природного функціонування й усунення причин дисфункцій, але й штучну зміну функціональності організму та порушення кордонів між індивідуальними організмами; 2) секуляризація суспільства, наслідком якої є втрата теологами статусу визнаних авторитетних експертів з моральних питань; 3) “депрофесіоналізація” медицини як втрата нею характеру саморегульованої корпорації, етичні засади професійної діяльності представників якої визначаються переважно зсередини корпорації; 4) як наслідок 2) та 3), суспільний запит на зовнішній щодо медицини інститут світських експертів з питань медичної етики; 5) задоволення цього запиту у формі створення спеціальних науково-освітніх біомедичних установ та урядових біомедичних комісій.The article considers the specifics of bioethics as the newest stage of the development and enhancement of medical ethics, usually dated back to the 1970s. It discusses different views on the phenomenon of bioethics and main factors of its formation and institutionalization as an academic discipline. The discussion highlights the following main factors: 1) the achievement of a qualitatively new level in the development of biomedical technologies in the mid-20th century, which goes far beyond the provision of more efficient medical help aimed at the restoration of normal, natural functioning and the elimination of the causes of dysfunctions, and enables artificial changes 40 in the functionality of an organism and violations of the borders between individual organisms; 2) the secularization of society, when the theologists lost their status of socially recognized moral experts; 3) “deprofessionalization” of medicine, its loss of its character as a self-regulating corporation that determines ethical foundations of its members from inside; 4) as a consequence of 2) and 3), the emergence of social demand for external (with respect to medicine) institution of secular experts in the issues of medical ethics; 5) the satisfaction of this demand by the formation of special scientific and educational biomedical institutions and governmental biomedical commissions.