Ендоскопічне лікування великих пухлин товстої кишки, що поширюються латерально (LSTs): порівняльне дослідження методик і результатів

Abstract

Мета роботи – порівняти методи ендоскопічного видалення EMR, pEMR, ESD і hybrid ESD, визначити частоту виникнення ускладнень, рецидиву та факторів, що на них впливають. Матеріали і методи. До одноцентрового ретроспективно-проспективного дослідження залучено 100 дорослих пацієнтів із неінвазивними великими LST діаметром >20 мм. Ендоскопісти-експерти оцінювали новоутворення, використовуючи принципи покращеного зображення та стандартизовані класифікації для аналізу поверхневого піт-патерну й судинного рисунка. Після цього виконували ендоскопічне видалення методами EMR, pEMR, ESD або hybrid ESD відповідно до розміру та морфології ураження. Статистично результати дослідження опрацювали, застосувавши Statistica 13 із бінарною логістичною регресією, обрахунком відношення шансів і 95 % довірчих інтервалів, коефіцієнта кореляції Пірсона; відмінності при p < 0,05 вважали статистично значущими. Результати. Середній вік пацієнтів становив 64,59 ± 10,89 року. Встановлено, що 66 % LST – гранулярного, 34 % – негранулярного типу. Середній розмір уражень найбільший у LST, видалених шляхом ESD, – 46,60 ± 16,18 мм, найменший – при EMR – 21,07 ± 2,49 мм; при pEMR та hybrid ESD – 33,47 ± 15,20 мм і 38,64 ± 13,62 мм відповідно. Інтраопераційна перфорація виникала частіше при ESD – 20 %, при EMR / pEMR – 0 % (OR 0,065, p = 0,021, 95 % CI: 0,0034–1,2500 / OR 0,051, p = 0,008, 95 % CI: 0,0027–0,9700); при hybrid ESD – 9,09 % випадків. Інтраопераційну кровотечу зареєстровано достовірно частіше при hybrid ESD – 36,36 %, а при pEMR – 2,78 % (OR 0,12, p = 0,008, 95 % CI: 0,021–0,690), при EMR en block – 3,57 % (OR 0,091, p = 0,008, 95 % CI: 0,012–0,680), при ESD – 4,00 % (OR 0,10, p = 0,013, 95 % CI: 0,014–0,770). Hybrid ESD має достовірно вищу частоту рецидиву (27,27 % випадків) порівняно з EMR (0,00 %, OR 0,043, p = 0,007, 95 % CI: 0,002–0,910) і ESD (4,00 %, OR 0,15, p = 0,047, 95 % CI: 0,019–1,170). Після pEMR рецидиви зафіксовано в 11,11 % випадків. Встановлено слабку пряму кореляцію між рецидивом і морфологічним типом тубуло-вільозної аденоми (r = 0,233, p = 0,02) та локалізацією у прямій кишці (r = 0,281, p = 0,005). Усі ускладнення та рецидиви успішно вилікувано ендоскопічно. Aim. To compare EMR, pEMR, ESD, and hybrid ESD with respect to complication rates (bleeding, perforation), recurrence, and influencing factors. Materials and methods. In this single-center, retrospective-prospective study, 100 adult patients with non-invasive LSTs larger than 20 mm were enrolled. Lesions were assessed by expert endoscopists using image-enhanced endoscopy and standardized classifications to analyze surface pit patterns and vascular architecture. Endoscopic resection was then performed by EMR, pEMR, ESD, or hybrid ESD according to lesion size and morphology. Statistical analyses were conducted in “Statistica 13” using binary logistic regression (odds ratios with 95 % confidence intervals), Pearson’s correlation coefficient, and significance set at p < 0.05. Results. The mean patient age was 64.59 ± 10.89 years. LSTs were granular in 66 % of cases and non-granular in 34 %. Mean lesion size was greatest for ESD (46.6 ± 16.18 mm) and smallest for EMR (21.07 ± 2.49 mm); pEMR and hybrid ESD averaged 33.47 ± 15.20 mm and 38.64 ± 13.62 mm, respectively. Intraoperative perforation occurred in 20 % of ESD cases versus 0 % with EMR / pEMR (OR 0.065, p = 0.021, 95 % CI: 0.0034–1.2500 / OR 0.051, p = 0.008, 95 % CI: 0.0027–0.9700) and 9.09 % with hybrid ESD. Intraoperative bleeding was significantly more frequent during hybrid ESD (36.36 %) compared to pEMR (2.78 %; OR 0.12, p = 0.008, 95 % CI: 0.021–0.690), en bloc EMR (3.57 %; OR 0.091, p = 0.008, 95 % CI: 0.012–0.680), and ESD (4.00 %; OR 0.10, p = 0.013, 95 % CI: 0.014–0.770). Hybrid ESD had a higher recurrence rate (27.27 %) than EMR (0.00 %; OR 0.043, p = 0.007, 95 % CI: 0.002–0.910) and ESD (4.00 %; OR 0.15, p = 0.047, 95 % CI: 0.019–1.170); pEMR recurrence was 11.11 %. A weak positive correlation was observed between recurrence and tubulovillous adenoma morphology (r = 0.233, p = 0.02) and rectal location (r = 0.281, p = 0.005). All complications and recurrences were successfully managed endoscopically.