Значення та методологічна специфіка філософії в перспективі критичного раціоналізму

Abstract

У статті обговорюється погляд на значення та методологію філософії, що відповідає концепції критичного раціоналізму. З’ясовується, що з точки зору цієї концепції філософія постає як партнер науки у пошуку істини, а її методологічна особливість полягає у відсутності ефективних емпіричних критеріїв та можливостей строгого доведення, що забезпечували б консенсус науковців. Незважаючи на ймовірність недосягнення консенсусу, філософський пошук має важливе значення, оскільки він надає можливість краще зрозуміти наявні альтернативи, з’ясувати підстави за і проти кожної з них, і на цій основі здійснити зважений вибір. Тому виправданим є збереження традиційного погляду на філософію як раціональну теоретично-аргументативну діяльність, що націлена на пізнання світу та людини і спрямовується регулятивною ідеєю істинності як відповідності. Разом із тим, важливо усвідомлювати, що раціональність не гарантує безпомильності. В статье обсуждается взгляд на значение и методологию философии, который соответствует концепции критического рационализма. Показано, что с точки зрения этой концепции философия представляется как партнер науки в поиске истины, а ее методологическая особенность состоит в отсутствии эффективных эмпирических критериев и возможностей строгого доказательства, которые обеспечивали бы консенсус ученых. Несмотря на вероятность недостижения консенсуса, философский поиск имеет важное значение, поскольку он дает возможность лучше понять существующие альтернативы, выяснить основания за и против каждой из них, и на этой основе осуществить взвешенный выбор. Поэтому оправдано сохранение традиционного взгляда на философию как рациональную теоретически-аргументативную деятельность, которая нацелена на познание мира и человека и направляется регулятивной идеей истинности как соответствия. Вместе с тем, важно осознавать, что рациональность не гарантирует безошибочности.Summary. The article discusses the view about the meaning and specificity of philosophy that corresponds to the conception of critical rationalism developed by Karl Popper and his followers. Popper’s theory of demarcation between science and metaphysics is discussed and construed as an anti-verificationist solution to the problem of empirical testability; this means that the difference between empirical science and metaphysics is a matter of degree rather than of a clear-cut borderline. The case is made that in critical rationalist perspective, philosophy should be considered as a partner (and continuation) of science in the search for truth, and its methodological specificity consists in the absence of efficient empirical criteria, as well as of the possibilities of providing strict logical proofs, that would assure the consensus of scientists (philosophers). In philosophy, one is forced to consider and invent free arguments for and against proposed views, and make one’s own judgment on their relative weight, without any commonly recognized scale. As a consequence, different people can – and are likely to – arrive at different results, even if they all are rational and share their knowledge of available options and reasons. Despite the high probability that consensus will not be achieved, philosophical investigation is of high importance, because it allows to improve our understanding of available alternatives and the reasons for and against each of them, and so make a well-reasoned choice. This justifies the commitment to the traditional notion of philosophy as rational theoretical-cum-argumentative intellectual activity in the search for knowledge about the world and man directed by the regulative idea of truth as correspondence. At the same time, critical rationalism highlights the point that our choice can be mistaken even if perfectly rational.