Феноменологічні особливості диссомнічного профілю у військовослужбовців збройних сил України з непсихотичними психічними розладами

Abstract

Вступ. Нашу увагу привертає наявність диссомнічних проявів неорганічного походження у військовослужбовців (ВС) на тлі непсихотичних психічних розладів (НПР). Висока поширеність диссомнічного синдрому (за даними деяких досліджень – понад 90%) у ВС з означеною патологією свідчить про те, що розробка лікувально-профілактичних заходів стосовно диссомнічних проявів у ВС з НПР є актуальною проблемою сучасної української медицини. Матеріал і методи. На основі письмової інформованої згоди, із дотриманням принципів біоетики було проведене клінічне обстеження 42-х ВС контрактної форми служби у Збройних Силах України на етапі стаціонарного лікування у Запорізькому військовому госпіталі з приводу НПР, в структурі яких було визначено диссомнічний синдром. Середній вік учасників дослідження склав 33,86 (±1,07) років. Застосовувались психофеноменологічний, патопсихологічний та психодіагностичний (анкетування із застосуванням Мюнхенського опитувальника хронотипу та Пітсбурзького опитувальнику якості сну) методи, а також метод первинної статистичної обробки даних. Отримані результати. Дослідження виявило наступні групи чинників, асоційованих із підвищеним ризиком невротизації та розвитком диссомнічних проявів неорганічного походження у ВС: організаційно-професійні (групова ізоляція, вимушена самотність, індивідуальна та колективна відповідальність, складні умови життя та бойової діяльності), виконавчо-професійні (довготривале монотонне навантаження, різка зміна темпу та характеру виконуваної діяльності, бойова травма фізична / психічна), ситуативно-орієнтувальні (фактор небезпеки, фактор зненацькості, фактор невизначеності, інформаційний надлишок / дефіцит), індивідуального значення (негативні емоційні реакції, перевтома, незадоволення базових потреб, супутні соматоневрологічні захворювання).