Тактика лікаря педіатра при обстеженні дітей із підозрою на нейроектодермальні пухлини головного мозку

Abstract

Одними із найбільш злоякісних ембріональних пухлин головного мозку, є медулобластоми мозочку (МБМ), які зустрічаються переважно у дитячому віці, характеризуються високою частотою метастазування у лікворні шляхи і у 70-75% випадках супроводжуються формуванням оклюзійної гідроцефалії МБМ виникають у 0,5-9 випадках на 100 000 дитячого населення, складаючи при цьому до 20-30% усіх пухлин ЦНС дитячого віку. У 35-80% дітей із МБМ, яким була проведено променеве лікування і поліхіміотерапія, у подальшому формується неврологічний дефіцит, отоневрологічні, ендокринні та когнітивні порушення, які безпосередньо впливають на якість життя і соціальну адаптацію пацієнтів. Дані чисельних досліджень виявили, що віддалені результати лікування МБМ у дітей залежать від гістобіологічних та молекулярно-генетичних особливостей пухлини, віку дитини, наявності метастазів на момент виявлення МБМ, об'єму хірургічного лікування та подальшої ад’ювантної терапії тощо.