Метод хірургічної корекції стенозу фістульної вени для гемодіалізу: клінічний випадок

Abstract

Резюме. Наявність постійного судинного доступу є запорукою успішного лікування пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які лікуються методом гемодіалізу. Показник первинного виживання артеріовенозної фістули становить > 50% протягом п’яти років із формування артеріовенозної фістули. Як тільки значення стенозу набувають гемодинамічно значимого характеру (> 70% просвіту судини), виникає стан, пов’язаний із сповільненням кровотоку та підвищеним венозним тиском, ризик розвитку тромбозу зростає більш ніж на 50%. Методики ендоваскулярного відновлення просвіту стенозованої вени є дороговартісними і потребують відповідного технічного устаткування (ангіограф та ендоваскулярні девайси). Враховуючи цей факт, досвід ендоваскулярних реконструкцій такого роду в Україні обмежений. У цій статті ми представляємо випадок пацієнтка О., 72 р. Діагноз: Хронічна хвороба нирок V стадії: гіпертензивна та діабетична нефропатія. Стеноз (70 %) фістульної вени в правій передній ліктьовій ділянці. Виконана операція: інтерпозиційне аутовенозне шунтування артеріовенозної фістули кондуїтом з великої підшкірної вени нижньої кінцівки. Артеріовенозний шунт функціонує. Швидкість кровотоку через діалізатор до 300 мл/хв. Період спостереження 6 місяців. Цей випадок підкреслює ефективність інтерпозиційного аутовенозного шунтування як доступної та ефективної альтернативи ендоваскулярним втручанням у хворих зі стенозом артеріовенозної фістули. Індивідуальне прийняття рішень і ретельна передопераційна оцінка є важливими для оптимізації результатів лікування. Вибір методу хірургічної корекції стенозу фістульної вени має бути персоніфікованим та з пріоритетною нативною ангіореконструкцією. Abstract. Permanent vascular access is crucial for the effective management of patients with end-stage kidney disease (ESKD) undergoing hemodialysis. The arteriovenous fistula (AVF) remains the preferred access due to its long-term patency, with an initial survival rate of over 50% at five years. However, once stenosis becomes hemodynamically significant (>70% luminal narrowing), it leads to reduced blood flow, increased venous pressure, and a greater than 50% risk of thrombosis, necessitating timely intervention. Endovascular techniques for restoring venous patency, such as angioplasty and stenting, are costly and require specialized equipment, which limits their availability in Ukraine. Here, we present the case of a 72-year-old patient (O.) with ESKD due to hypertensive and diabetic nephropathy. The patient developed a 70% stenosis of the fistula vein in the right anterior elbow region. To restore vascular access function, an interpositional autovenous shunt was created using a conduit from the great saphenous vein of the lower limb. The postoperative assessment confirmed a well-functioning AV shunt, allowing a dialysis blood flow rate of up to 300 ml/min. The patient was followed up for six months, with no complications observed. This case highlights the efficacy of interpositional autovenous shunting as an accessible and effective alternative to endovascular interventions for AVF stenosis. Personalized decision-making and careful preoperative assessment are essential to optimizing outcomes for hemodialysis patients.