Диференційований підхід до вибору метода операції у хворих з перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки залежно від терміну перфорації

Abstract

Робота присвячена підвищенню ефективності хірургічного лікування хворих з перфоративною виразкою ДПК. В контрольній групі хворих (n=106), яким радикальні операції (пілоропластика, ваготомія - СтВ, СВ, СПВ) виконувались в термін до 6 годин з моменту перфорації, після 6 - тільки ушивання проривної виразки, незадовільні результати у віддаленому періоді склали 32,9 %. Для вибору адекватного оперативного втручання в основній групі (n=60) застосовано науково обгрунтовані доповнення до протоколу доопераційного обстеження (ФЕГДС, комп’ютерна рН-метрія, експрес-визначення Нр та генерації МСВ), на підставі яких розроблено функціонально обумовлений алгоритмізований розподіл хворих на три принципові групи. В першій з них виконувались видалення виразкового субстрату та хірургічна ваготомія (дуоденопластика і СПВ), в другій – тільки дуоденопластика (гіпо-, нормацидний тип шлункової секреції) з подальшою керованою “медикаментозною” ваготомією під наглядом гастроентеролога, в третій – тільки ушивання перфоративного отвору дуоденальної виразки та пролонгована "медикаментозна" ваготомія (за показаннями). Показано, що при такому підході віддалені позитивні результати (відмінні, добрі) в основній групі склали 83,9 %, проти 27,8 % - в контрольній (Р < 0,001), а кількість задовільних та незадовільних результатів в основній групі була в 4,4 рази меншою, ніж в контрольній – відповідно 16,1 % та 72,2 %.