Патогенетичне значення порушень лімфатичної системи при обструкції верхніх сечових шляхів і запальних захворюваннях нирок та їх лікування (клініко-експериментальне дослідження)

Abstract

Уперше встановлено патогенетичну значушість порушення відтоку лімфи у розвитку запального процесу нирки, некротичного папіліту та розроблено експериментальну модель пієлонефриту, головним чинником якого є порушення відтоку лімфи від нирки. Експериментально показано визначальну роль змін цього відтоку у розвитку сполучної тканини навколо кровоносних судин паренхіми з облітерацією внутрішньоорганних лімфатичних судин і формуванні склерозу нирки. Доведено, що лігування лімфатичних судин нирки призводить до розвитку у ділянці воріт нирки фіброзно-склеротичного процесу (педункуліту), який є додатковим екстраренальним чинником погіршення лімфодинаміки. З'ясовано, що у експериментальних тварин на фоні лімфостазу та внутрішньовенного введення культури бактерій порушується азотовидільна, водовидільна й електролітовидільна функції нирки, що супроводжується підвищенням активності маркерів деструкції - цитоплазматичних, лізосомальних ферментів і рівня глікозаміногліканів сечі. Розроблено експериментальну модель піонефрозу, головним чинником якого є поєднане хронічне порушення відтоку лімфи та пасажу сечі від нирки за умов інфікування. Доведено, що у хворих з гострою обструкцією верхніх сечових шляхів і запальними ускладеннями порушуються загальна та регіонарна лімфодинаміка нирки. Показано, що препарати з лімфостимулювальною властивістю у хворих з гострою обструкцією верхніх сечових шляхів і запальними захворюваннями підвищують загальну та регіонарну лімфодинаміку нирки. Розроблено новий методичний підхід до хірургічного лікування гнійних форм пієлонефриту зі збереженням поверхневої лімфатичної системи фіброзної капсули нирки, що дозволило зберегти анатомо-фізіологічну цілісність нирки, покращити функціональний стан і лімфодинаміку нирки та зменшити інтоксикацію організму хворого. Доведено, що хірургічне втручання зі збереженням поверхневої лімфатичної системи фіброзної капсули нирки та проведення лімфостимулювальної терапії дозволили підвищити показники імунітету хворих, що позитивно вплинуло на ефективність лікування.