Площинна блокада як компонент ранньої реабілітації хірургічних пацієнтів після лапаротомних втручань

Abstract

Вступ. Після хірургічних втручаннь хворі відчувають значний больовий синдром, що пов’язаний з розсіченням передньої черевної стінки, тому адекватне ведення післяопераційного періоду є важливою задачею для кожного хірурга. Більшість спеціалістів з метою знеболення застосовують опіоїдні анальгетики або нейроаксіальні блокади, що призводять до таких побічних реакцій, як нудота, блювання, свербіж шкіри, затримка сечі, закрепи, пригнічення дихання тощо. Методики регіональної анестезії передньої черевної стінки, а саме площинна блокада, надають відмінну післяопераційну аналгезію, знижують потребу у опіоїдах, дозволяють пацієнтові вільно та безболісно дихати і кашляти, а також сприяють ранній мобілізації пацієнтів та виписці зі стаціонару. Метод вперше був описаний американським вченим A.N. Rafi, а у подальшому розвинутий багатьма дослідниками. Зараз вважається, що ТАР-блок є ефективним та безпечним методом післяопераційної аналгезії при будь-яких операціях на черевній порожнині, та деякі автори пропонують впровадити його як «золотий стандарт» в абдомінальній хірургії. Мета – оцінити ефективність ТАР-блока (Transversus Abdominis Plane Block), виконана під ультразвуковий контроль, в перші 24 години після операцій. Матеріали та методи – У дослідженні взяли участь 36 пацієнтів віком від 44 до 68 років, II ASA, які були розділені на дві групи: А (n=18) – опіоїди + НПЗП; Б (n=18) – ТАР-блок + НПЗП. У групі Б після премедикації діазепамом 10 мгв/м 20 мл 0,375% бупівакаїну було введено в нейрофасціальний простір поперечного м’яза живота у ділянці поперекового трикутника Птізобох сторін. При пункції застосовували голку G 19. Для візуалізації структур і контролю просування голки використовували лінійний датчик 8 МГц (GE, Logoq e). Якість аналгезії оцінювали через 2, 4, 6 і 24 год після операції.