Ефективність противірусної терапії хворих на хронічний гепатит С за схемою OBV/PTV/r + DSV ± RBV та динаміка вмісту TGF-1b в сироватці крові на тлі лікування

Abstract

Актуальність. В Україні завдяки наявності Державної цільової програми з’явилася можливість набуття власного досвіду застосування сучасних схем противірусної терапії (ПВТ) при лікуванні хворих на хронічний гепатит С (ХГС). На особливу увагу заслуговує так званий 3D-режим, який є багатокомпонентним безінтерфероновим режимом терапії з комбінацією трьох препаратів з прямою дією: фіксована доза інгібітору протеази NS3- 4A парітапревіру, бустированого ритонавіром, інгібітору NS5A омбітасвіру в одній таблетці і ненуклеозидного інгібітору полімерази NS5В дасабувіру в поєднанні з рибавірином або без нього. З появою у світовій практиці безінтерферонової ПВТ із застосуванням препаратів прямої противірусної дії з’явилась можливість більш ніж у 95 % пацієнтів досягти елімінації вірусу, що знижує ризик смерті від цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Проте відкритим залишається питання антифібротичного ефекту безінтерферонових режимів лікування. З урахуванням відомих профіброгенних ефектів трансформуючого фактора росту 1b (TGF-1b), який збільшує продукцію білків позаклітинного матриксу та їх рецепторів, пригнічує синтез протеолітичних ензимів, що руйнують матрикс, на наш погляд, доцільним є його визначення в динаміці безінтерферонової ПВТ.