Клініко-анамнестичні предиктори розвитку легеневої гіпертензії у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда

Abstract

Вступ. Легенева гіпертензія спостерігається при багатьох клінічних станах. З усіх можливих причин підвищення тиску в легеневій артерії, одне з перших місць займає декомпенсована хронічна серцева недостатність, яка в 2/3 випадків розвивається на тлі перенесеного інфаркту міокарда. Мета: визначити клініко-анамнестичні предиктори розвитку легеневої гіпертензії (ЛГ) у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда (ГІМ). Матеріали та методи. Обстежено 88 хворих на ГІМ (33 жінки та 55 чоловіків), які знаходились на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії гострої коронарної недостатності Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої допомоги м. Запоріжжя. Хворі були розподілені на групи в залежності від наявності легеневої гіпертензії. У першу групу увійшли 58 хворих на ГІМ з ЛГ (середній вік 70,7±1,31 років), другу групу склали 30 хворих на ГІМ без ЛГ (середній вік 75,5±1,34 років). Пацієнтам проведена двомірна ехокардіографія на апараті "MyLab50" ("Esaote", Італія) за рекомендаціями Американського товариства ехокардіографії. ГІМ діагностовано при наявності клінічних ознак і ішемічного больового синдрому, динаміки рівнів трононіну І, змін на ЕКГ та ультразвукових досліджень на основі рекомендацій асоціації кардіологів України. Статистична обробка проводилась із застосуванням пакету статистичних програм "Statistica 6.0 for Windows". В дослідженні використовувався метод кореляційного аналізу з обчисленням коефіцієнтів кореляції Пірсона та Спірмена. Для оцінки спряженості показників визначали критерій χ2 з поправкою Йейтса. Відмінності вважали достовірними при р<0,05.