Актуальні питання діагностики та профілактики ураженості карієсом дітей з бронхіальною астмою за данними літератури

Abstract

Незважаючи на високі досягнення в розвитку стоматології, захворюваність карієсом зубів залишається гострою проблемою серед дітей (Біденко Н.В., 2017).За данними Антипкіна Ю.Г. (2014 р.) серед чинників ризику виникнення карієсу зубів у дітей вагоме місце займає соматична патологія. У структурі соматичної захворюваності, поширеність бронхіальної астмисеред дитячого населення становить від 1 до 18%. Інгаляційні глюкакортикостероїди, що входять до базисної терапії бронхіальної астми викликають зміну фізико-хімічних та імунологічних параметрів ротової рідини, що сприяє карієсогенній ситуації у ротовій порожнині (MazzoleniS., 2008 р.).При цьому діти з хворобами органів дихання мають вищі показники ураженості карієсом, ніж здорові діти(Каськова Л.Ф., 2009 р.). За останніми відомостями, поширеність карієсу в дітей із бронхіальною астмою складає 88-89% (Алескерова С.М., 2011р.). Виявлено залежність між ступенем тяжкості бронхіальної астми і зниженням щільності кісткової тканини, згідно з яким змінюється біохімічні показники мінерального і кістнокого обміну, що свідчить про системний характер ураження кісткової тканини. Ступінь вираженності змін зростає пропорційно ступеню інтенсивності карієсу (Кузьміна Д.А., 2010 р.). У пацієнтів, що приймають базисну традиційну глюкакортикостероїдну терапію знижується рh зубного нальоту, зменшується швидкість слиновиділення та кількість амілази і секреторного IgA в слині (StensonM., K. Tanaca, 2008 р., AnomshoaaI., 2009 р.). Все це потребує додаткової діагностики і має суттєвий вплив на розвиток каріозного процессу та на особливості протікання основного захворювання. Згідно з дослідженнями MazonellyS. (2008 р.)подальшого вивчення також вимагає вплив інгаляційних глюкакортикостероїдів на слиновиділення і виникнення карієсу у дітей з бронхіальною астмою.