Доступна охорона здоров’я в Україні: теоретико-правові питання законодавчої термінології

Abstract

У статті розглядаються теоретико-правові та деякі прикладні питання правового забезпечення доступної охорони здоров’я та її найважливішого компонента – медичного обслуговування населення, включаючи медичну допомогу та медичні послуги в контексті змістовно-смислового уточнення відповідної законодавчої термінології. Йдеться про дефініції понять здоров’я, охорони здоров’я, медичної допомоги, медичної послуги, медичного обслуговування населення в аспектах доступу до них і їхньої доступності, відповідних умов забезпечення та співвідношення одного з одним і з поняттям якості охорони здоров’я. Здоров’я визначається відсутністю хвороб, недуг, фізичних вад і станом повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, адаптацією до фізичних, психічних і соціальних проблем та здатністю до їх вирішення. Охорона здоров’я є системою заходів публічної влади, закладів охорони здоров’я, фізичних осіб-підприємців, медичних і фармацевтичних працівників, громадських об’єднань і громадян для його збереження та відновлення. Доступ до охорони здоров’я означає юридично гарантовану та забезпечену реальну можливість безперешкодного звернення людини до суб’єктів надання медичної (фармацевтичної) допомоги та медичних (фармацевтичних) послуг і їх отримання протягом прийнятного строку та в належній якості. Доступність охорони здоров’я – це суспільний стан забезпеченості соціально-економічними, організаційно-правовими, інформаційноорієнтаційними та психологічними чинниками реальних можливостей отримання відповідних допомоги та послуг, необхідних і достатніх для відновлення, збереження та підтримання нормальної біосоціальної життєдіяльності людей. Співвідношення понять доступу та доступності охорони здоров’я полягає в індивідуалізації (суб’єктивізації, персоналізації) стану суспільної охороноздоровчої реальності в особистій поведінці, що є проявом діалектики одиничного, особливого та загального. Якість охорони здоров’я, поряд із безоплатністю та своєчасністю, є однією зі складових змісту її доступності, бо неякісне медичне обслуговування не досягає належного результату, нівелюючи право на доступну охорону здоров’я. The article discusses theoretical and legal and some applied issues of legal support of accessible health care and its most important component – medical services for the population, including medical care and medical services in the context of meaningful clarification of the relevant legislative terminology. It is a definition of the concepts of health, healthcare, medical care, medical service, medical services for the population in terms of access to them and their accessibility, relevant conditions of provision and the relationship with each other and with the concept of quality of health care. Health is determined by the absence of diseases, ailments, physical disabilities and the state of complete physical, mental and social wellbeing, adaptation to physical, mental and social problems and the ability to solve them. Health care is a system of measures by public authorities, health care institutions, private entrepreneurs, medical and pharmaceutical workers, public associations and citizens to preserve and restore it. Access to health care means a legally guaranteed and secured real opportunity for a person to freely turn to subjects of medical (pharmaceutical) assistance and medical (pharmaceutical) services and receive them within an acceptable time period and in proper quality. Accessibility of health care is a social state of provision with socio-economic, organizational, legal, informational, orientation and psychological factors of real opportunities for obtaining appropriate assistance and services necessary and sufficient to restore, maintain and maintain normal biosocial activities of people. The correlation of the concepts of access to and access to healthcare lies in the individualization (subjectivation, personalization) of the state of public health reality in personal behavior, which is a manifestation of the dialectic of a single, special, and general. The quality of healthcare, along with free and timely, is one of the components of the content of its accessibility, so poor-quality medical care does not achieve the desired result, leveling the right to affordable healthcare.