Концептуальні основи планування та організації заходів з підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я в надзвичайних ситуаціях та локальних воєнних конфліктах

Abstract

Збільшення кількості техногенних, природних, соціальних та воєнних надзвичайних ситуацій, зростання медико-санітарних втрат серед населення і військовослужбовців та потреби у медичній допомозі, особливо – екстреній, вимагає збільшення кількості і потужності закладів охорони здоров’я. Виникнення зони бойових дій в Донецькій і Луганській областях вимагає особливої уваги до підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я. В сучасний період підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я України пов’язано зі збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та медико-санітарних втрат. Різноманітні надзвичайні ситуації мирного і воєнного характеру визначаються значними медико-санітарними втратами серед населення та військовослужбовців, що потребує підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я для організації і надання екстреної медичної допомоги у дошпитальному та шпитальному періодах. Розв’язання системного і комплексного завдання з підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я, вимагає ретельної розробки та розвиту концепції планування і проведення невідкладних заходів з їх підготовки до роботи в умовах надзвичайних ситуацій та локальних воєнних конфліктах як реакції української держави, галузі охорони здоров’я та Служби медицини катастроф. Науковою інформаційною базою розробки системного і комплексного завдання з підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я в умовах надзвичайних ситуацій та локальних воєнних конфліктах, можуть слугувати власний досвід, набутий в зоні бойових дій, фахова вітчизняна і іноземна наукова література та світовий досвід з проблем стратегії, планування та організації багаторівневих систем та комплексів заходів. Для розробки стратегічних і прикладних проблем підвищення та удосконалення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я необхідно використання системного підходу, контент-методу, методів термінологічного, когнітивного, моделювання, компарації тощо. Використані методи включають в себе способи теоретичного дослідження феноменів, які дозволяють отримати додаткове підтвердження слушності теоретико-методологічного підходу і обґрунтувати концептуальні основи планування та організації заходів з підвищення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я. Під підвищенням стійкості функціонування закладів охорони здоров’я слід розуміти завчасну цільову підготовку об’єкта до роботи у надзвичайних ситуаціях та у локальних воєнних конфліктах, яка об’єднує адміністративно-організаційні, інженерно-технічні, матеріально-економічні та санітарно-протиепідемічні заходи, в результаті яких має бути знижений ризик ураження об’єкта і забезпечується належне виконання завдань, що покладені на заклади охорони здоров’я. Підвищення стійкості роботи закладів охорони здоров’я полягає у визначенні стратегії, розробці, плануванні та завчасному проведенні комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на максимальне зниження можливих втрат і руйнувань при різних видах надзвичайних ситуацій, створення належних умов для проведення рятувальних і невідкладних робіт та функціонування системи лікувально-евакуаційного забезпечення населення. Суть планування полягає у визначенні оптимального переліку заходів, уточнення послідовності їх виконання та встановлення термінів вирішення конкретних завдань виконавцями. Проведене наукове дослідження дозволило критично оцінити ступінь адекватності (валідності) отриманих теоретичних результатів, в певному зрізі досягти практичного розв’язання поставленої проблеми і накреслити шляхи продовження дослідження у межах понять сучасної парадигми розвитку еталонних теоретико-методологічних основ наукового пошуку удосконалення стійкості функціонування закладів охорони здоров’я в надзвичайних ситуаціях та локальних воєнних конфліктах.