Прогнозування регенерації покривних тканин після хірургічних втручань (огляд літератури)

Abstract

Вступ. У клінічній практиці лікаря-хірурга важливе місце займає процес відновлення покривних тканин після оперативного втручання. Знання механізмів відновлення покривних тканин, факторів ризику ускладнень та сучасних тканинних маркерів предикції патологічної регенерації є ключовими для практики сучасного лікаря-хірурга. Мета. Узагальнити наукові дані щодо загальних принципів перебігу відновлення покривних тканин у ділянці післяопераційних ран, причини та варіанти перебігу патологічної регенерації покривних тканин після хірургічних втручань, фактори ризику, що ускладнюють процеси загоєння, прогностичних маркерів ускладнень регенеративних процесів. Матеріали та методи. Бібліосемантичний, порівняльний та метод системного аналізу. Огляд літератури розроблено на підставі даних аналізу сучасної літератури, результатах рандомізованих досліджень та метааналізів, присвячених вивченню проблеми епідеміології процесів регенерації ранових поверхонь та тканинних біомаркерів предикції патологічної регенерації покривних тканин. Результати. Великі наукові дослідження механізму регенерації ран показали, що традиційні рекомендації щодо визначення регенеративного потенціалу рани на підставі вимірювання у крові швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) і С-реактивного білка, не дають достатню достовірність прогнозу. Замість наявних наукових доказів фокус змістився на цитокіни, хемокіни та протеази, які мають найбільший потенціал як біомаркери. Висновки. Проблема прогнозування патологічної регенерації покривних тканин після оперативних втручань залишається актульною донині, так як традиційні маркери ренегеративного потенціалу мають недостатній рівень достовірності. Найбільший потенціал має гістологічне дослідження зразків тканин з визначенням біомаркерів патологічної регенерації. Найбільш дослідженими є наступні тканинні біомаркери – β-катенін, c-myc, кателіцидин, кератин 15, ADAM12 (дісінтегрін та металопротеїназа 12), EGFR (рецептор епідермального фактору росту), tPA (тканинний поліпептидний антиген), uPA (активатор плазміногену урокіназного типу), PAI‑1 (інгібітор активатору плазміногена‑1), TGFβ (трансформуючий фактор росту β) I, II, III. Introduction. In the clinical practice of a surgeon, an important place is occupied by the process of restoration of integumentary tissues after surgery. Knowledge of the epidemiology of the processes of restoration of covering tissues, risk factors for complications and modern tissue markers for the prediction of pathological regeneration are key to the practice of a modern surgeon. Aim. Summarize scientific data on the general principles of the course of the regeneration of integumentary tissues in the area of postoperative wounds, causes and variants of the course of pathological regeneration of integumentary tissues after surgical interventions, risk factors complicating recovery processes, prognostic markers of complications of regenerative processes. Materials and methods. Bibliosemantic, comparative and system analysis method. The literature review was developed on the basis of the analysis of modern literature, the results of randomized studies and metaanalyses devoted to the study of the problem of epidemiology of wound surface regeneration processes and tissue biomarkers for the prediction of pathological repair of covering tissues. Results. Large-scale scientific studies of the mechanism of wound regeneration have shown that traditional recommendations for determining the reparative potential of a wound based on measuring the erythrocyte sedimentation rate (ESR) and C-reactive protein in the blood do not provide sufficient reliability of the forecast. Instead of existing scientific evidence, the focus has shifted to cytokines, chemokines, and proteases, which have the greatest potential as biomarkers. Conclusions. The problem of predicting regeneration of covering tissues after surgical interventions remains relevant to this day, as traditional markers of regenerative potential have an insufficient level of reliability. Histological examination of tissue samples with the determination of biomarkers of regeneration has the greatest potential. The following tissue biomarkers are the most studied – β-catenin, c-myc, cathelicidin, keratin 15, ADAM12 (disintegrin and metalloproteinase 12), EGFR (epidermal growth factor receptor), tPA (tissue polypeptide antigen), uPA (urokinase-type plasminogen activator), PAI‑1 (plasminogen activator inhibitor‑1), TGFβ (transforming growth factor β) I, II, III.