Клініко-фармакологічне обґрунтування використання еритропоетину в ургентній хірургії

Abstract

Вступ. Велика кількість післяопераційних ускладнень, пов’язаних з низьким рівнем Hb у хворих, дефіцитом донорської крові, великою потенційною небезпекою передачі з донорською кров’ю вірусних інфекцій, можливими посттрансфузійними реакціями та ускладненнями, можуть призводити до фатальних ускладнень. Тому актуальним вирішенням цих проблем є використання фармакологічної корекції рівня Нb. Одним із можливих шляхів корекції є використання стимулятору еритропоезу – еритропоетину. Мета дослідження: вивчення впливу стимулятору еритропоезу – еритропоетину на рівень гемоглобіну та швидкість репарації пошкоджених тканин у хворих з тромбоемболією стегново-підколінного сегменту та з анемією І ступеню. Матеріал і методи. В дослідження включено 14 хворих, середній вік склав 47,5±3,9 років, з тромбоемболією стегново-підколінного сегменту та з анемією І ступеню, що потрапили на ургентну операцію в відділення судинної хірургії КУ «ЗОКЛ». Всім пацієнтам, що були включені в дослідження за власної згоди, проведено клініко-діагностичне обстеження згідно протоколів надання медичної допомоги в повному обсязі. Показники коагулограми при включенні в дослідження відповідали референтним значенням. Хворі були розподілені на дві групи: І-а група (n=9) хворих, яким безпосередньо перед оперативним втручанням було введено рекомбінантний еритропоетин (рЕПО) в дозі 600 МО/кг та ІІ-а, контрольна, група (n=5) хворих, які не отримували коректорів рівня гемоглобіну. На третю добу аналізували показники червоної крові (рівень гемоглобіну та приріст ретикулоцитів) та коагулограму.