Внесок хронічної серцевої недостатності в ремоделювання серця в пацієнтів із фібриляцією передсердь

Abstract

Фібриляція передсердь (ФП) і хронічна серцева недостатність (ХСН) часто співіснують, оскільки мають спільні патофізіологічні механізми та фактори ризику. Але недостатньо вивчено вплив ХСН на ремоделювання серця у хворих на ФП. Мета роботи – дослідити вплив ХСН на зміни структурно-геометричних показників і діастолічної функції серця у хворих на ФП. Матеріали та методи. У дослідження залучили 100 (60 чоловіків – 60 %, 40 жінок – 40 %) хворих на ХСН ішемічного ґенезу з ФП, II А–Б стадії, II–IV ФК за NYHA, а також 16 (10 чоловіків – 62,5 %, 6 жінок – 37,5 %) хворих на ІХС із ФП без ознак ХСН. Групи хворих зіставні за віком (р = 0,267), зростом (р = 0,406), вагою (р = 0,518), площею поверхні тіла (р = 0,388). Доплер-ЕхоКС виконали на апараті Esaote MyLab Eight (Італія) за стандартною методикою. Результати. Серед хворих на ФП з ознаками ХСН переважали особи з ексцентричною гіпертрофією (49 % проти 19 %, р = 0,0270), а з-поміж хворих на ФП без ознак ХСН – з ексцентричним ремоделюванням (0 % проти 25 %, р = 0,0001). У хворих на ФП з ознаками ХСН визначили істотно більший систолічний тиск у легеневій артерії (54,85 ± 14,23 мм рт. ст. проти 42,99 ± 11,94 мм рт. ст., р = 0,028) і тиск заклинювання в легеневих капілярах (12,18 (9,80; 15,33) мм рт. ст. проти 8,92 (7,62; 10,50) мм рт. ст., р = 0,005), ніж у хворих на ФП без ознак ХСН; це свідчить про більш виражену легеневу гіпертензію та істотніше підвищення тиску в лівому передсерді. У хворих на ФП з ознаками ХСН виявили більший кінцевий діастолічний тиск у лівому шлуночку (ЛШ), про що свідчили показники: Е\Е’ медіальний (9,87 ± 5,24 проти 6,15 ± 1,39, р = 0,001), Е/Е’ середній (8,38 ± 4,21 проти 6,06 ± 1,97, р = 0,005), е’ медіальний (9,96 ± 3,79 см/с проти 12,81 ± 3,60 см/с, р = 0,004). Хворі на ФП з ознаками ХСН мали меншу ФВ ЛШ (55,58 ± 14,65 % проти 65,44 ± 10,87 %, р = 0,006), зниження систолічної швидкості руху медіального фіброзного кільця мітрального клапана S (6,92 ± 2,41 см/с проти 8,40 ± 2,03 см/с, р = 0,015), а також вірогідно більші показники TEI RV (0,58 ± 0,16 ум. од. проти 0,48 ± 0,11 ум. од., р = 0,011), менші значення TAPSE (16,22 ± 4,60 мм проти 19,54 ± 5,00 мм, р = 0,067); це вказує на вираженіші порушення систолічної функції обох шлуночків. Висновки. Приєднання ХСН до ФП у хворих супроводжується збільшенням питомої ваги ексцентричної гіпертрофії (49 %, р = 0,027), вираженішими порушеннями систолічної функції лівого та правого шлуночків, підвищенням КДТ ЛШ, ТЗЛК, систолічного тиску в легеневій артерії, розширенням нижньої порожнистої вени. Atrial fibrillation (AF) and chronic heart failure (CHF) often coexist due to common pathophysiological mechanisms and risk factors. However, the effect of CHF on heart remodeling in patients with permanent AF has been insufficiently studied. The aim: to study the influence of CHF on changes in structural and geometric parameters and diastolic function of the heart in patients with permanent AF. Materials and methods. The study included 100 patients (men – 60 % (n = 60); women – 40 % (n = 40)) with CHF of ischemic origin and AF, stage II AB, NYHA II-IV FC, and 16 coronary heart disease patients (men – 62.5 % (n = 10), women – 37.5 % (n = 6)) with AF without signs of CHF. Patients were comparable in age (P = 0.267), height (p = 0.406), weight (P = 0.518), body surface area (P = 0.388). Doppler echocardiography was performed on the device Esaote MyLab Eight (Italy) according to standard methods. Results. Patients with AF and signs of CHF were dominated by individuals with eccentric hypertrophy (49 % vs. 19 %; P = 0.0270), and patients with AF without signs of CHF – with eccentric remodeling (0 % vs. 25 %; P = 0.0001). Patients with AF and signs of CHF had significantly higher systolic pressure in the pulmonary artery (54.85 ± 14.23 mm Hg vs. 42.99 ± 11.94 mm Hg; P = 0.028) and pulmonary capillary wedge pressure (PCWP) (12.18 (9.80; 15.33) mm Hg vs. 8.92 (7.62; 10.50) mm Hg; P = 0.005) than patients with AF without signs of CHF, indicating more pronounced pulmonary hypertension and a more significant increase in left atrium pressure. AF patients with signs of CHF demonstrated significantly higher left ventricle end-diastolic pressure (LVEDP), as evidenced by the parameters: E\E’ medial (9.87 ± 5.24 vs. 6.15 ± 1.39; P = 0.001), E/E’ mean (8.38 ± 4.21 vs. 6.06 ± 1.97; P = 0.005), e’ medial (9.96 ± 3.79 cm/s vs. 12.81 ± 3.60 cm/s; P = 0.004). AF patients with signs of CHF had decreased LV EF (55.58 ± 14.65 % vs. 65.44 ± 10.87 %; P = 0.006), systolic velocity of the medial fibrous ring of the mitral valve S (6.92 ± 2.41 cm/s vs. 8.40 ± 2.03 cm/s; P = 0.015), and significantly higher values of TEI RV (0.58 ± 0.16 c. u. vs. 0.48 ± 0.11 c. u.; P = 0.011), but decreased TAPSE values (16.22 ± 4.60 mm vs. 19.54 ± 5.00 mm; P = 0.067), indicating more pronounced systolic dysfunction of both ventricles. Conclusions. Comorbidity of CHF and AF in patients is accompanied by the increased percentage of eccentric hypertrophy (49 %; P = 0.027), more pronounced systolic dysfunction of the left and right ventricles, increased LVEDP, PCWP, systolic pressure in the pulmonary artery, dilation of the inferior vena cava. Фибрилляция предсердий (ФП) и хроническая сердечная недостаточность (ХСН) часто сосуществуют, поскольку имеют общие патофизиологические механизмы и факторы риска. Однако недостаточно изучено влияние ХСН на ремоделирование сердца у больных ФП. Цель работы – исследовать влияние ХСН на изменения структурно-геометрических показателей и диастолическую функцию сердца у больных ФП. Материалы и методы. В исследование включили 100 (60 мужчин – 60 %, 40 женщин – 40 %) больных ХСН ишемического генеза с ФП, II А–Б стадии, II–IV ФК по NYHA, а также 16 (10 мужчин – 62,5 %, 6 женщин – 37,5 %) больных ИБС с ФП без признаков ХСН. Группы больных сопоставимы по возрасту (р = 0,267), росту (р = 0,406), весу (р = 0,518), площади поверхности тела (р = 0,388). Допплер-ЭхоКС выполнили на аппарате Esaote MyLab Eight (Италия) по стандартной методике. Результаты. Среди больных ФП с признаками ХСН преобладали пациенты с эксцентрической гипертрофией (49 % против 19 %, р = 0,0270), а среди больных ФП без признаков ХСН – с эксцентрическим ремоделированием (0 % против 25 %, р = 0,0001). У больных ФП с признаками ХСН отмечено существенно большее систолическое давление в легочной артерии (54,85 ± 14,23 мм рт. ст. против 42,99 ± 11,94 мм рт. ст., р = 0,028) и давление заклинивания в легочных капиллярах (12,18 (9,80; 15,33) мм рт. ст. против 8,92 (7,62; 10,50) мм рт. ст., р = 0,005), чем у больных ФП без признаков ХСН; это свидетельствует о более выраженной легочной гипертензии и более значительном повышении давления в левом предсердии. У больных ФП с признаками ХСН установлено большее конечное диастолическое давление в левом желудочке (ЛЖ), о чем свидетельствовали показатели: Е\Е’ медиальный (9,87 ± 5,24 против 6,15 ± 1,39, р = 0,001), Е/е’ средний (8,38 ± 4,21 против 6,06 ± 1,97, р = 0,005), е’ медиальный (9,96 ± 3,79 см/с против 12,81 ± 3,60 см/с, р = 0,004). Больные ФП с признаками ХСН имели меньшую ФВ ЛЖ (55,58 ± 14,65 % против 65,44 ± 10,87 %, р = 0,006), снижение систолической скорости движения медиального фиброзного кольца митрального клапана S (6,92 ± 2,41 см/с против 8,40 ± 2,03 см/с, р = 0,015), а также достоверно большие показатели TEI RV (0,58 ± 0,16 усл. ед. против 0,48 ± 0,11 усл. ед., р = 0,011), меньшие значения TAPSE (16,22 ± 4,60 мм против 19,54 ± 5,00 мм, р = 0,067); это указывает на более выраженные нарушения систолической функции обоих желудочков. Выводы. Присоединение ХСН к ФП у больных ИБС сопровождается увеличением удельного веса пациентов с эксцентрической гипертрофией (49 %, р = 0,027), более выраженными нарушениями систолической функции левого и правого желудочков, повышением КДД ЛЖ, ДЗЛК, систолического давления в легочной артерии, расширением нижней полой вены.