Діагностика та лікування пахвинно-калиткових гриж у новонароджених дітей

Abstract

Операції з приводу пахових гриж становлять майже 50% усіх оперативних втручань у дітей. З метою покращення лікування обстежили 290 хворих віком до 3 місяців, яких поділили на дві групи: основна – 196 осіб, контрольна – 94. Локалізація гриж: однобічні – 194, двобічні – 36, защемлені – 60. Ультразвукове та допплерографічне дослідження виконали 182 пацієнтам основної групи; виявили порушення кровотоку яєчка різних ступенів. Хірургічне лікування у 230 хворих здійснили у плановому порядку, а в 11 – лапароскопічно. При защемлених грижах резекцію некротичної ділянки кишки виконали у 8 пацієнтів. Усі діти одужали, рецидиву грижі не було. Проаналізувавши результати оперативного лікування, вважаємо, що прошивати основу грижового мішка раціонально як із накладенням внутрішнього касетного шва, так і шляхом наскрізного прошивання та відсічення останнього. Така методика виконання операції унеможливлює виникнення в ранньому та віддаленому періодах больового синдрому, а також є способом профілактики ятрогенного крипторхізму. Операции по поводу паховых грыж составляют почти 50% всех оперативных вмешательств у детей. С целью улучшения лечения обследовано 290 больных в возрасте до 3 месяцев, которые составили две группы: основная – 196 детей, контрольная – 94. Локализация грыж: односторонние – 194, двухсторонние – 36, ущемленные – 60. Ультразвуковое и допплерографическое исследования выполнили 182 больным основной группы; обнаружили нарушения кровотока яичка разных степеней. Хирургическое лечение у 230 больных проведено в плановом порядке, а у 11 – лапароскопически. При ущемленных грыжах резекция некротической участка кишки проведена у 8 пациентов. Все дети выздоровели, рецидива грыжи не было. Проанализировав результаты оперативного лечения, считаем, что прошивать основу грыжевого мешка рационально как с наложением внутреннего кисетного шва, так и сквозным прошиванием и отсечением последнего. Такая методика выполнения операции исключает возникновение в раннем и отдаленном периодах болевого синдрома, а также способом профилактики ятрогенного крипторхизма. Surgery for inguinal hernias takes fi rst place and make up to 50% of all surgical procedures, and emergency surgery is in the second place after acute appendicitis. Aim. The purpose of the work is to improve the treatment of infants with congenital hernias. Methods and results. In the department of neonatal surgery of NCSH «OHMATDET» 290 patients with hernias were treated, they were divided into two subgroups: the main, born from 2004 to 2014 – (I) group – 196 (67.59%), and the control, born from 1992 to 2003 – (II) group – 94 (32.41%). The study included the following pathology: unilateral hernia – 194 (66.89%), bilateral hernia 36 (12.42%), strangulated hernia - 60 (20.69%). The age of patients ranged from one to three months. Results and discussion. In the (I) group 182 patients underwent ultrasound and Doppler examination, and the data were different in patients with free hernias and strangulated ones. In case of strangulated hernia there were acute circulatory disorders in the testis in 21 patients by 40-50% of normal, and blood fl ow was absent in 8 ones. Surgical treatment was individualized, and in 230 newborns it was carried out in a planned manner. 11 (3.79%) patients were treated laparoscopically. In strangulated hernia correction was performed without bowel resection in 52 cases, and resection of strangulated portion was carried out in 8 cases. All the children recovered, there was no hernia recurrence.