Ефективність модифікованої тотальної екстраперитонеоскопічної пластики у лікуванні пахвинної грижі

Abstract

Дисертаційна робота присвячена актуальній задачі поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на ПГ. У роботі показано, що незадовільні результати хірургічного лікування ПГ пов’язані з рядом недоліків відеоендоскопічних преперитонеальних пахвинних герніопластик, а саме: застосування фіксуючих матеріалів та пристроїв для створення передочеревинного простору. Хірургічне лікування проведено у 158 хворого на ПГ. Усі пацієнти були розділені на три групи в залежності від способу виконаного оперативного втручання. Основну групу склали 67 (42,4%) хворих, яким була застосована методика модифікованої тотальної екстраперитонеоскопічної пластики (TEPm), першу групу порівняння – 70 (44,3%) пацієнтів після методики лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики (TAPP), друга група порівняння була представлена 21 (13,3%) хворим, у котрих застосовувалася тотальна екстраперитонеоскопічна герніопластика з фіксацією (TEP-f).

Диссертационная работа посвящена актуальной задаче улучшения результатов хирургического лечения больных с ПГ. В работе показано, что неудовлетворительные результаты хирургического лечения ПГ обусловлены рядом недостатков видеоэндоскопических преперитонеальных паховых герниопластик, а именно: применением фиксирующих материалов (такеров, скрепок) и устройств для создания предбрюшинного пространства. Хирургическое лечение проведено у 158 больных ПГ. Все пациенты были разделены на три группы в зависимости от способа выполненного оперативного вмешательства. Основную группу составили 67 (42,4%) больных, которым была применена методика модифицированной тотальной экстраперитонеоскопической пластики (TEP-m), первую группу сравнения – 70 (44,3%) пациентов после методики лапароскопической трансабдоминальной преперитонеальной герниопластики (TAPP), вторая группа сравнения была представлена 21 (13,3%) больным с применением тотальной экстраперитонеоскопической герниопластики с фиксацией (TEP-f).

The thesis deals with an important problem of improving surgical treatment results in patients with inguinal hernia. It shows that poor results of surgical treatment are associated with a number of disadvantages in videoendoscopic preperitoneal inguinal hernia repairs, namely the use of clips and tackers and devices for preperitoneal space creation. Surgical treatment was performed in 158 patients with inguinal hernia. All patients were divided into three groups depending on a type of surgical tecnique. The main group consisted of 67 (42.4%) patients who underwent a modified technique of totally extraperitoneal plastic (TEP-m), the first comparison group consisted of – 70 (44.3%) patients after a laparoscopic transabdominal preperitoneal hernia repair (TAPP-repair), the second comparison group consisted of 21 (13.3%) patients who underwent a totally extraperitoneal plastic with fixation (TEP-f).