Сучасні уявлення щодо предикторів виникнення та прогресування фібриляції передсердь

Abstract

З метою узагальнити та представити сучасний погляд на клінічні, електрофізіологічні, гемодинамічні та нейрогуморальні предиктори виникнення, прогресування фібриляції передсердь здійснили огляд сучасної спеціалізованої літератури. З’ясували, що фібриляція передсердь – найбільш поширене у клінічній практиці порушення ритму серця, що асоційоване зі збільшенням ризику тромбоемболічних ускладнень і смертності від серцево-судинних подій, але досі немає оптимального прогностичного маркера щодо виникнення та прогресування цього виду аритмії. Висновки. Встановили, що основними предикторами розвитку фібриляції передсердь та її ускладнень є електрофізіологічні, структурно-функціональні зміни серця на тлі нейрогуморальної, прозапальної активації, гіперкоагуляції та генетичної схильності. The aim was to summarize and present a current views on the clinical, electrophysiological, hemodynamic and neurohumoral predictors of atrial fibrillation occurrence and progression by reviewing contemporary specialized literature. Atrial fibrillation has been shown to be the most common cardiac arrhythmia in clinical practice, associated with an increased risk of thromboembolic complications and cardiovascular mortality. However, there is no optimal prognostic marker for this type of arrhythmia onset and progression. Conclusions. It has been established that the main predictors of atrial fibrillation and its complications are electrophysiological, structural and functional changes of the heart with underlying neurohumoral and pro-inflammatory activation, hypercoagulation and genetic predisposition. С целью обобщить и представить современный взгляд на клинические, электрофизиологические, гемодинамические и нейрогуморальные предикторы возникновения и прогрессирования фибрилляции предсердий проведён обзор современной специализированной литературы. Установлено, что фибрилляция предсердий – наиболее распространённое в клинической практике нарушение ритма сердца, ассоциированное с увеличением риска тромбоэмболических осложнений и смертности от сердечно-сосудистых событий, однако не существует оптимального прогностического маркера возникновения и прогрессирования этого вида аритмии. Выводы. Установлено, что основные предикторы развития ФП и её осложнений – электрофизиологические, структурно-функциональные изменения сердца на фоне нейрогуморальной, провоспалительной активации, гиперкоагуляции и генетической предрасположенности.