Патогенетичне значення оментину у хворих на цукровий діабет 2 типу в поєднанні з ожирінням

Abstract

Мета роботи — визначити діагностичне та прогностичне значення рівня оментину у осіб з ЦД 2 типу в поєднанні з надлишковою масою тіла (НM) та ожирінням. Матеріал та методи. Було обстежено 68 осіб із ЦД 2 типу. До першої групи увійшли 42 особи з НM та ожирінням. До другої групи увійшли 26 осіб з ЦД 2 типу та нормальною масою тіла. В якості контролю обстежена група з 18 практично здорових осіб. Концентрацію оментину досліджували методом твердофазного імуноферментного аналізу. Статистичну значимість міжгрупових відмінностей оцінювали, використовуючи метод Mann-Whitney. Статистично значущими вважали відмінності при рівні значущості < 0,05. Результати. У пацієнтів з ЦД 2 типу та НМ зазначено достовірно нижчий рівень оментину порівняно з пацієнтами з ЦД 2 типу з нормальною масою тіла. При у хворих на ЦД 2 типу в поєднанні з НМ та ожирінням рівень оментину був нижче в стані декомпенсації діабету, при більш тривалому перебігу захворювання, а також пр наявності хронічних діабетичних ускладнень. Висновки. Рівні оментину у хворих на ЦД 2 типу асоціюються з НМ та ожирінням, знижуються при декомпенсованих станах, тривалому перебігу захворювання і наявності хронічних діабетичних ускладнень, що доведено наявності відповідних кореляційних зв’язків.