Епігенетичні механізми побічної дії нестероїдних протизапальних засобів (експериментальне дослідження)

Abstract

Метою роботи було встановлення можливих молекулярних та епігенетичних механізмів побічної дії нестероїдних протизапальних лікарських засобів в умовах їх тривалого застосування у лабораторних щурів. На підставі проведених комплексних біохімічних, молекулярних та генетичних досліджень були встановлені можливі молекулярні механізми епігенетичної дії нестероїдних протизапальних лікарських засобів. Підтверджено наявність ульцерогенної дії у досліджуваних лікарських засобів, особливо індометацину та диклофенаку при їх тривалому введенні. Застосування мелоксикаму у дозі 0,1 мг/кг, практично не викликало виражених уражень слизових оболонок, були зафіксовані лише поодинокі пошкодження низького ступеня у 40% тварин. Окрім ульцерогенної дії, за тривалого введення НПЛЗ були зареєстровані прояви токсичності. Так, призначення мелоксикаму не чинило статистично достовірного впливу на масу тіла щурів: протягом 3 місяців, щури цієї експериментальної групи, мали достовірне збільшення маси тіла на 3 місяць експерименту, у порівнянні з вихідними даними, яке склало +9,2% по відношенню до значень маси тіла до початку експерименту. The aim of the work was to find out the possible molecular and epigenetic mechanisms of the side effects of NSAIDs based on a comprehensive study of indicators of oxidative/nitrosative stress, purine metabolism, concentration of HSP70 proteins, ghrelin, markers of intestinal damage, as well as studying the processes of methylation, DNA fragmentation, expression of TL4- receptors and the synthesis of Wnt-Hedgehog signaling proteins and the c-kit gene under the conditions of their long-term use in laboratory rats. The general result of the conducted comprehensive study showed the presence of the ulcerogenic effect of the studied drugs, especially indomethacin and diclofenac with their long-term administration, while the use of meloxicam at a dose of 0.1 mg/kg practically did not cause lesions of the mucous membranes, only isolated lesions were recorded and low degree of damage in 40% of animals. In addition to the ulcerogenic effect of NSAIDs, we established the effect of long-term administration of NSAIDs on toxicity indicators. Thus, the appointment of meloxicam did not have a statistically significant effect on the body weight of rats: for 3 months, the rats of this experimental group had a significant increase in body weight on the 3rd month of the experiment, compared to the initial data, which amounted to +9.2% in relation to 1 month of observations. In addition, the toxic effects of diclofenac and indomethacin were also manifested by their negative impact on some indicators of peripheral blood (number of leukocytes, platelets, eosinophils) and biochemical indicators (protein concentration, AlAt).