The phenomenon of "western" globalization and simulacrum of civilization

Abstract

This article examines the correlation between such postmodern phenomena as globalization, "massovization" and national economic centrism. It is concluded that this is national economic centrism which represents a serious alternative to globalization, whereas the projects of so-called civilizational identity act as simulacra. However, this alternative only intensifies economic paranoia and reinforces the religion of comfort in modern mass societies. In other words, within the framework of enhancing national economies, the only social model – mass society – is reproduced due to the reproduction of the same model of increased production, which needs similar increased consumption. Hence, the existence of another society contrary to consumption society is just impossible per se, that is the process of annihilating humanity as a capability of affective (libidinal) control is only increasing. There is almost no gentleness, nor modesty left, which increasingly exacerbates the ethical context of modern social studies. To our mind, we can presume that the crisis of liberalism primarily reflects the crisis of capitalism itself and its mode of social life, which today is trying to protect itself by means of its tested practices. Therefore, a critical social theory in the form of the "theory of mass society" should be generally considered as a separate conceptual social model in the context of globalization, which currently increases the homogenization of cultures in terms of their transformation into a common ‘vulgar’ mass culture. У статті досліджується співвідношення таких постмодерністських явищ, як глобалізація, "масовізація" та національно-економічний центризм. Зроблено висновок, що це національний економічний центризм, який є серйозною альтернативою глобалізації, тоді як проекти так званої цивілізаційної ідентичності виступають як симулякри. Однак ця альтернатива лише посилює економічну параною та зміцнює релігію комфорту в сучасних масових суспільствах. Інакше кажучи, в рамках посилення національних економік відтворюється єдина соціальна модель – масове суспільство – за рахунок відтворення тієї ж моделі збільшеного виробництва, що потребує такого ж збільшення споживання. Отже, існування іншого суспільства, протилежного суспільству споживання, просто неможливе саме по собі, тобто процес знищення людства, як здатності до афективного (лібідинального) контролю, лише зростає. Не залишилося майже ні лагідності, ні скромності, що дедалі більше загострює етичний контекст сучасних суспільних досліджень. Як видається, можна припустити, що криза лібералізму відображає, перш за все, кризу самого капіталізму, його способу організації соціального життя, який сьогодні намагається захистити себе своїми перевіреними практиками. Тому критичну соціальну теорію у формі "теорії масового суспільства" слід загалом розглядати як окрему концептуальну соціальну модель у контексті глобалізації, яка нині посилює гомогенізацію культур у плані їх трансформації у загальну "вульгарну" чи "масову" культуру.