Вплив об’єму оперативного втручання на розвиток післяопераційного гіпопаратиреозу при операціях на щитоподібній залозі

Abstract

Метою даного дослідження було оцінити ступінь ризику розвитку післяопераційного гіпопаратиреозу в залежності від об’єму оперативного втручання на щитоподібній залозі, при виконанні тиреоїдектомії та різного виду лімфатичної дисекції. За період з 2014 по 2016 роки було виконано 167 оперативних втручань з приводу багатовузлового зобу 3-4 ст. та високодиференційованого раку щитоподібної залози. Усі пацієнти були розділені на 3 групи, по відношенню до об’єму оперативного втручання: група А – хворі, яким виконано тиреоїдектомію, 45 пацієнтів (26,9%), група В – тиреоїдектомія та центральна лімфодисекція (видалення шостої групи шийних лімфатичних вузлів) – 54 хворих (32,4%), група С – хворі, котрим виконано тиреоїдектомію, центральну та латеральну шийну лімфатичну дисекцію (видалення 3,4 та 6-ї груп лімфатичних шийних колекторів) – 68 (40,7%). За отриманими результатами зроблено наступні висновки: об’єм оперативного втручання прямо пропорційно впливає на ступінь ризику розвитку транзиторного післяопераційного гіпопаратиреозу у ранньому післяопераційному періоді. При цьому, розміри щитоподібної залози на цей показник не впливають. Основним показником, що визначає розвиток гіпокальціємії після операції, є рівень паратгормону крові на другу добу після операції, нижче 11,0 пг/мл. Післяопераційний показник паратгормону вище 11,0 пг/мл виключає розвиток симптоматичної гіпокальціємії. Ризик розвитку стійкого гіпопаратиреозу не залежить від об’єму оперативного втручання на щитоподібній залозі.