Сучасний погляд на проблему неспроможності колоректального анастомозу

Abstract

Вступ. Неспроможність колоректального анастомозу (КА) – найбільш значуще ускладнення, що має високу летальність, значно погіршує життя пацієнтів у післяопераційному періоді. Неспроможність може також підвищити ризик місцевого рецидиву пухлини. Ризик неспроможності після передньої резекції коливається від 1% до 30% та зростає при ургентних втручаннях. Рівень смертності при цьому складає 6-22%. До контрольованих хірургом модифікуємих місцевих факторів розвитку неспроможності відносять натяг на анастомозі, кровопостачання, використання степлера, накладання стоми і тест на витік повітря. На сьогоднішній день немає консенсусу щодо вибору методу, що знизив би ризик неспроможності колоректального анастомозу, а найбільш часто застосовуємий метод – накладання повної протективної ілеостоми. Таким чином, проблема неспроможності колоректального анастомозу у світовій літературі є досить актуальною, та вимагають подальшого дослідження питання та розробки методів профілактики неспроможності колоректального анастомозу, інтраопераційної візуальної оцінки його якісних характеристик. Мета дослідження: Всебічно оцінити ефективність та безпечність розробленої модифікації способу формування лапароскопічного колоректального анастомозу при лапароскопічній резекції сигмоподібної та прямої кишки. Матеріал і методи. В клініці на базі кафедри факультетської хірургії ЗДМУ був проведений аналіз хірургічного лікування 98 хворих раком верхньої та середньої третини прямої та сигмоподібної кишки у 2-3 стадії захворювання, неускладненої, без хіміорадіотерапії в анамнезі та з накладанням колоректального анастомозу у межах 4-10 см від анусу без протективної ілеостоми. Основну групу склали 36 (36,73%) хворих, яким була виконана лапароскопічна резекція прямої та сигмоподібної кишки в модифікації клініки, контрольну – 62 (63,27%) хворих, яким виконано класичну відкриту резекцію прямої та сигмоподібної кишки. Розроблена в клініці модифікація методу формування лапароскопічного колоректального анастомозу та його інтраопераційної оцінки полягає в тому, що лапароскопічно лінія степлерного шва додатково підкріплюється окремими вузловими серозно-м’язовими швами (вікріл 3/0) у кількості 5-8 на відстані 4-6 мм один від одного. Для оцінки анастомозу виконувалась візуалізація зі сторони просвіту кишки через анальний отвір, використовуючи 10 мм лапароскоп з інсуфляцєю СО2 (6 мм вод.ст.) та одночасно виконувалась пневмогідропроба.