Cемантизація мінімальних фразеологізмів

Abstract

У розмовній українській мові, в художніх творах, у публіцистиці давно помічені фразеологічні одиниці зі структурою сполучення слів – поєднання службового слова (або двох) і повнозначного, які відтворюються в мовленні в готовому вигляді, характеризуються семантичною цілісністю, синтаксичною неподільністю, сталістю мінімальної за обсягом структури, системними зв’язками, наявністю в багатьох із них омонімічних вільних сполучень слів. Найчастіше це прийменниково-відмінкові сполучення та звороти із заперечними частками, на зразок в літах, від Адама, до упаду, під мухою, по вуха, не густо, не при своїх, ні душі, ні в зуб та ін. У структурних класифікаціях українського фразеологічного фонду вони називаються мінімальними фразеологізмами (МФ). Дослідники Н. Бабич, Ю. Божко, Н. Зубець, А. Лучик, Ю. Прадід та ін. відносять такі звороти до ядра фразеологічного фонду української мови. У нашому дослідженні ми виявимо й обґрунтуємо типи семантизації під час лексикографічного осмислення відповідних одиниць фразеології.