Патогенетичне обгрунтування використання тіоктової кислоти в лікуванні розацеа

Abstract

Розацеа – це хронічний акнеформний дерматоз, який характеризується появою телеангіектазій, еритеми центральної частини обличчя, вогнищ сполученої тканини та гіперплазії сальниї залоз. Незважаючи на різноманітність існуючих методик терапії розацеа ефективність лікування цього дерматозу залишається відкритою. Тіоктова кислота - вітаміноподібна речовина, що має виражену антиоксидантну активність, помірну протизапальну дію, запобігає процесу глікації в шкірі. Мета дослідження – встановити вплив тіоктової кислоти на ефективність лікування хворих на розацеа. Матеріал і методи – під нашим наглядом знаходилась жінка, 37 років, яка поступила в терапевтичне відділення з гіпертонічним кризом, яка також страждала на розацеа. Базисну терапію дерматоза хвора не приймала. Скарги на стійку еритему на носі та щоках, телеангіоектазії, свербіння та печію. При обстеженні – стеатогепатоз печінки. На тлі гіпотензивної терапії нами була призначена тіоктова кислота (Тіогамма турбо, 100 мл в/в крапельно) протягом 10 діб.