Стан пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз з метаболічним синдромом

Abstract

Вступ. У 17-25% випадків по хімічному складу камені сечових шляхів складаються із сечової кислоти. Захворюваність уратним нефролітіазом (УН) в останні роки має тенденцію до збільшення з 5-10 % в 50-і роки до 20-30 % в даний час. Сучасними дослідженнями доведено, що концентрація сечової кислоти (СК) у крові достовірно корелює з ризиком розвитку метаболічного синдрому (МС), а також з вираженістю ожиріння, гіперінсулінемії, тригліцеридемії та глікемії. Мета дослідження – дослідити стан пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз з метаболічним синдромом. Матеріал і методи. Групи хворих були поділені в залежності від характеру медикаментозного лікування на основну та контрольні групи. За нормальні показники були прийняті показники отримані у 30 здорових осіб (донори). 1-а контрольна група хворих (n=50) на уратний нефролітіаз (приймали урикостатичні (алопуринол), уриколітичні (ураліт У) засоби); 2-а основна група хворих (n=50) на уратний нефролітіаз при абдомінальному ожирінні, яким диференційовано призначали лікарські засоби, що нормалізували показники пуринового обміну у крові та сечі на тлі біофлавоноїдів (алопуринол, ураліт У та квертин). Отримані результати. Встановлено, що у групи хворих із застосуванням біофлавоноїдів спостерігалося більш значне зниження сироваткового вмісту сечової кислоти незалежно від його первинного рівня і її добової ниркової екскреції. Біофлавоноїди при лікуванні хворих на УН з МС мали високу метаболічну ефективність, що проявлялось зниженням або нормалізацією рівнів гіперурикемії і гіперурикурії.