Спеціалізоване хірургічне лікування нестабільних переломів кісток тазу при закритій бойовій травмі тазу в умовах військового госпіталю

Abstract

Мета. Продемонструвати можливості та переваги наближення надання спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги та остаточної хірургічної стабілізації при бойовій механічній травмі тазу у військовому госпіталі, наближеному до фронту. Матеріали та методи. Ця стаття представляє наш досвід надання спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги при бойовій механічній травмі тазу в умовах військового госпіталю. Військовослужбовцю 47 років, під час бою, який лежав на животі на землі, на ділянку тазу з лівої сторони наїхала гусенична броньована машина, був евакуйований до передової хірургічної групи, після стабілізації загального стану, евакуйований до військового госпіталю, наближеного до фронту. Ургентно виконано оперативне втручання зі стабілізації кісток тазу апаратом зовнішньої фіксації. На 4 добу після травми виконана остаточна хірургічна фіксація кісток тазу із заочеревинного доступу пластинами та закрито клубово-крижового зчленування канульованим гвинтом. Purpose. To demonstrate the feasibility and benefits of providing specialized orthopedic and trauma care, along with definitive surgical stabilization, for combat-related pelvic injuries in a military hospital close to the front line. Materials and methods. This article presents our experience in delivering specialized orthopedic and trauma care for combat-related pelvic injuries in a military hospital setting. A 47-year-old serviceman sustained a pelvic injury when a tracked armored vehicle ran over his left pelvic region while he was lying prone on the ground during combat. He was evacuated to a forward surgical unit, and after stabilization of his general condition, he was transferred to a military hospital near the front line. Urgent surgical intervention was performed using an external fixation device to stabilize the pelvic bones. On the fourth day, definitive surgical fixation was performed via a retroperitoneal approach using plates, and the sacroiliac joint was stabilized with a cannulated screw. Minimally invasive and combined (open and closed reduction) osteosynthesis techniques for pelvic bone fixation were also utilized.