Мотив самозбереження у романі Й. Батор "Темно, майже ніч" і Рут Веа "У лісі-лісі темному": особливості функціонування

Abstract

У статті проаналізовано функціонування сцен бігу як засобу експлікації мотиву самозбереження у романах Йоанни Батор «Темно, майже ніч» та Рут Веа «У лісі-лісі темному». Згадані два тексти споріднює заплута ний детективний сюжет, заглиблення у жіночу психологію, соціальна проблематика та знакова роль бігу у житті голов них героїнь. Актуальність студії зумовлена як недостатнім опрацюванням названих творів у літературознавчому дис курсі, так і переосмисленням символічного значення бігу як форми самопорятунку. Виявлена у біологічних та соціо логічних дослідженнях специфіка бігу визначає потенціал цього виду діяльності у розкритті психологічного стану персонажів. Теоретичною основою розвідки є праці О. Веселов ського, Б. Путілова, Б. Томашевського, І. Силантьєва, В. Халізєва, В. Шкловського. Простежено основні форми розгортання мотиву самозбереження: реалізація вітально го потенціалу, засіб подолання стресу, втеча від небезпеки та пряма конфронтація. Відзначено специфіку презентації у романах духовного переродження персонажа за допо могою опису сили тренованого тіла та зняття психоло гічної напруги під час бігу. Фізичний рух постає у худож ній реальності продуктивним методом подолання стресу й утримання контролю над власним життям. Переїзд обох дівчат у підлітковому віці до іншого міста має у тексті особливе значення, адже позначає втечу заради самопо рятунку. Розвиток подій та еволюція героїнь обох романів пов’язані з їх конфронтацією з минулим. Використання в аналізованих текстах бігу як засобу самозбереження сягає такого рівня, що персонажі послуговуються своїм вмінням для переслідування, перемоги над злочинцями. У романах Йоанни Батор «Темно, майже ніч» та Рут Веа «У лісі-лісі темному» реалізація мотиву самозбереження переплітається з віднайденням героїнями власної іден тичності, усвідомленням тілесності, подоланням психоло гічної травми. In the article the functioning of running scenes as a mean of explicating of the self-preservation motive in Joanna Bathor’ novel “Dark, almost night” and Ruth Ware’s “In the dark, dark woods” is analyzed. These two texts are similar due to complicated detective story, description of women’s psychology, social issues and the significant role of running in the lives of the main characters. The relevance of the study is determined by the insufficient elaboration of these works in the literary discourse and the rethinking of the symbolic meaning of running as a form of self-preservation. The specifics of running revealed in biological and sociological researches determine the potential of this type of activity in depicting the psychological state of the characters. The theoretical bases of the article are the works of O. Veselovsky, B. Putilov, B. Tomashevsky, I. Silantiev, V. Khalizev, V. Shklovsky. The main forms of development of the self-preservation motive are established: realization of vital potential, mean of overcoming stress, escape from danger and direct confrontation. The specific of the artistic presentation of the character’s spiritual rebirth is noted as describing the strength of the trained body and the release of psychological tension during the run. In artistic reality physical movement is a productive method of overcoming stress and maintaining control over one’s life. In the text changing the place of living is of particular importance as it marks an escape for self-rescue. The development and evolution of the heroines of both novels are connected with their confrontation with the past. The use of running as a means of self-preservation in the analyzed texts reaches such level that the characters use their skills to pursue and defeat criminals. In Joanna Bathor’ novel “Dark, almost night” and Ruth Ware’s “In the dark, dark woods” the realization of the motive of self-preservation is intertwined with the heroines’ discovery of their own identity, realization of corporality and overcoming psychological trauma.