Steroid-induced dermatoses: a challenge for modern dermatology

Abstract

The aim of this work is to determine the variability and significance of motivating and provoking factors associated with the uncontrolled use of topical glucocorticosteroids, psychological features of this condition. Materials and methods. 50 patients with exacerbation of inflammatory dermatoses after long-term topical application of drugs with glucocorticosteroids as an active substance were examined. The key diagnostic measures were a clinical examination, an anamnesis collection with clarification of the activity class of the used agent, duration and potential reason for its systematic or periodic use. Assessment of the psycho-emotional state in relation to self-perception of one’s own body was carried out using the dermatological version of the dysmorphic disorder questionnaire – BDDQ-DV. Results. The main pathology for which patients of both sexes used this group of drugs were rosacea, perioral dermatitis, and seborrheic dermatitis. Taking into account anamnestic data, the mean duration of application of topical corticosteroids in creams, ointments or lotions was 10.25 ± 3.50 months for women and 8.3 ± 1.6 months for the male cohort. Most patients received information about the need to use a topical steroid from acquaintances / friends and pharmacists. The most frequent pharmacological agent was betamethasone dipropionate. Analyzing the psychopathological aspect of the studied group, dysmorphic manifestations are prevalent and the most well argued. 32 individuals (64 %) from the cohort met the criteria for concern about the body or its parts. Мета роботи – визначення варіабельності та значущості мотиваційних і провокаційних факторів, асоційованих із неконтрольованим використанням топічних глюкокортикостероїдів, психологічних особливостей цього стану. Матеріали і методи. Обстежили 50 пацієнтів із загостренням запальних дерматозів після тривалого місцевого нанесення лікарських засобів із глюкокортикостероїдами як діючою речовиною. Ключові діагностичні заходи – клінічний огляд, збір анамнезу з уточненням класу активності використаного засобу, тривалості та потенційної причини систематичного або періодичного його використання. Психоемоційний стан щодо самосприйняття власного тіла оцінювали за допомогою дерматологічної версії опитувальника дисморфічного розладу – BDDQ-DV. Результати. Основні патології, внаслідок яких пацієнти обох статей використовували препарати цієї групи, – розацеа, періоральний дерматит і себорейний дерматит. Згідно з анамнестичними даними, середня тривалість нанесення місцевих кортикостероїдів у формі кремів, мазей або лосьйонів становила 10,25 ± 3,5 місяця для жінок і 8,3 ± 1,6 місяця для чоловіків. Інформацію про необхідність використання топічного стероїду більшість пацієнтів отримали від знайомих / друзів і фармацевтів-провізорів. Найчастіший активний фармакологічний компонент – бетаметазону дипропіонат. Проаналізувавши психопатологічний аспект обстежених, встановили: дисморфічні прояви превалюють і є найбільш аргументованими. Із загальної когорти 32 (64 %) особи відповідали критеріям стурбованості щодо тіла або окремих його частин.