Some aspects of the therapeutic effect of dental gel with IL-1β antagonist in experimental chronic generalized periodontitis

Abstract

The aim of the current study was to evaluate the therapeutic efficacy of 1 % IL-1β antagonist dental gel by its effect on biomarkers of inflammation and cytoprotection under conditions of modelling chronic generalized periodontitis in rats. Materials and methods. Chronic generalized periodontitis (CGP) was reproduced in Wistar rats weighing 180–210 g by 8-week administration of the prooxidant Delagil (chloroquine phosphate, 30 mg/kg) and addition of EDTA (2 %) to drinking water using a calcium-deficient peroxide diet with reduced chewing function. The studied pharmacological medications were administered after the development of CGP in rats for 30 days: 1 % oromucosal gel with IL-1β receptor antagonist (RAIL-1β, 1 mg/kg) locally using a dispenser; and the antioxidant Mexidol (250 mg/kg) intragastrically for 30 days. The condition of periodontal tissues and the effect of the studied medications on the levels of inflammatory markers IL-1β, tumour necrosis factor alpha (TNF-α), matrix metalloproteinase-2 (MMP-2) and markers of endogenous neuroprotection hypoxia-induced factor 1-alpha (HIF-1α) and heat shock proteins (HSP70) were evaluated using enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). Мета роботи – оцінити терапевтичну ефективність 1 % оромукозного гелю з антагоністом інтерлейкіну 1β (IL-1β) за його впливом на маркери запалення та цитопротекції в умовах моделювання хронічного генералізованого пародонтиту у щурів. Матеріали і методи. Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) моделювали у щурів лінії Вістар масою 180–210 г за допомогою перекисної кальцій-дефіцитної дієти зі зниженою жувальною функцією протягом 8 тижнів. У питну воду додавали 2 % розчин ЕДТА та внутрішньошлунково вводили прооксидант «Делагіл» (хлорохіну фосфат, 30 мг/кг) щодня. Препарати, що вивчали, вводили після розвитку ХГП протягом 30 діб: оромукозний гель 1 % із рецепторним антагоністом IL-1β (1 мкг/кг) наносили місцево за допомогою дозатора; «Мексидол» (250 мг/кг) вводили внутрішньошлунково. Методами твердофазного імуноферментного аналізу оцінювали стан тканин пародонта та вплив досліджених сполук на рівні маркерів запалення IL-1β, фактора некрозу пухлини альфа (TNF-α), матриксної металопротеїнази-2 (ММР-2) та маркерів ендогенної нейропротекції – індукованого гіпоксією фактора 1-альфа (HIF-1α) та білків теплового шоку (HSP70).