Феномен пам’яті як ключ до особистісної унікальності

Abstract

Метою роботи є аналіз феномена пам’яті як основного інструмента в формуванні особистості, що є унікальною структурою щодо людського існування. Методи дослідження. Пам’ять – ні що інше як функція, контрольована свідомим і несвідомим, і знаходиться під контролем так званого «его-комплексу», є першою ендопсіхічною функцією. На основі спогадів пам’ять пов’язує нас із тим, що йде з свідомості, а також із тим, що витісняється або придушується. Джерелом спогадів може виступати не тільки особистісний обсяг несвідомого, але і його колективний шар. Забування – означає випадіння змістів з доступної свідомості області, занурення їх спочатку в предсвідоме, а потім в несвідоме. Психічні змісти, образи, що містяться в свідомості, занурюються в несвідоме, забуваються, якщо вони втрачають енергію до рівня нижче порога свідомості, і з’являються в свідомості, згадуються, якщо їх енергетичний рівень стає вище цього порогу. З особистого несвідомого можуть вилучатись підпорогові сприйняття, які недостатньо сильні для того, щоб досягти свідомості при первинному сприйнятті. На базі подібних механізмів вибудовується структура сприйняття з особливостями вибору, за допомогою якого в подальшому буде здійснюватися будівництво особистості і придбання унікальності.