Діагностичний моніторинг при травматичних ушкодженнях печінки

Abstract

Мета. Розробити тактику діагностичного моніторингу при травматичних ушкодженнях печінки. Матеріали і методи досліджень. Дослідження засноване на аналізі 56 постраждалих з пошкодженнями печінки. Для обстеження постраждалих з травмою живота застосовували комплекс досліджень, включаючи клінічні, лабораторні та інструментальні методи. Результати досліджень та їх обговорення. Тактику лікування у хворих в першу чергу визначали результати ультразвукового і КТ-досліджень. Діагностичний моніторинг здійснювали у кілька етапів: перший — відразу ж після госпіталізації до приймального відділення або відділення інтенсивної терапії, далі — за станом, з урахуванням даних, виявлених при первинному обстеженні. Рішення про вибір консервативної тактики приймали протягом перших 3 годин з моменту надходження пацієнта до клініки. Надалі тактику ведення пацієнта визначали залежно від тяжкості його стану, обсягу гідроперитонеуму, інтенсивності крововтрати, гемодинамічних показників. Якщо у пацієнта із закритою травмою живота встановлювали розрив паренхіматозного органу, але були відсутні ознаки триваючої кровотечі і декомпенсованого шоку, розглядали можливість консервативного лікування. Пацієнтам з гематомами печінки, за відсутності ознак гідроперитонеуму та при стабільній гемодинаміці, проводилася консервативна терапія з динамічним інструментальним контролем за станом гематоми. Goal. Develop tactics for diagnostic monitoring of traumatic liver injuries. Materials and methods of research.The study is based on an analysis of 56 victims with liver damage. A set of studies, including clinical, laboratory, and instrumental methods, was used to examine victims with abdominal injuries. Research results and their discussion.The tactics of treatment for patients were primarily determined by the results of ultrasound and CT scans. Diagnostic monitoring was carried out in several stages: the first immediately after hospitalization in the admission department or intensive care unit, then, as is, taking into account the data found during the initial examination. The decision to choose conservative tactics was made within the first 3 hours after admission to the clinic. In the future, the patient’s management tactics will be determined depending on the severity of his condition, volume of hydroperitoneum, the intensity of blood loss, and hemodynamic parameters. In the case of hematomas of the liver, in the absence of signs of hydroperitoneum and stable hemodynamics, conservative therapy was performed with dynamic instrumental control over the condition of the hematoma.