Надання невідкладної медичної допомоги на до госпітальному етапі тяжким хворим з мозковою комою

Abstract

Вступ. Набряк головного мозку – це патологічний процес, який виявляється надлишковим накопиченням рідини у клітинах головного мозку та у міжклітинному просторі, збільшення об’єму мозку та внутрішньочерепної гіпертензії, зустрічається при багатьох видах патології, та є небезпечним для життя. За патогенезом набряк мозку розділяють на вазогенний, цитотоксичний інтерстиційний та інфільтраційний. В залежності від етіологічного фактору розрізняють: травматичний, післяопераційний, токсичний, запальний, ішемічний та гіпертинзивний набряк головного мозку. Згідно з доктриною Монро-Келлі мозок є практично нестисливий. Об’єм крові в порожнині черепа - це компонент, який змінюється з найбільшою швидкістю. Особливістю кровопостачання мозку є феномен ауторегуляції- здатність підтримувати свій кровообіг у відповідності з метаболічними потребами незалежно від коливань системного АТ. Механізми ауторегуляції забезпечують постійність мозкового кровообігу та енергетичного обміну мозку при САТ в діапазоні від 60 до 160мм.рт.ст. Мета дослідження. Підтримка мозкового кровотоку для забезпечення ауторегуляції на догоспітальному етапі у пацієнтів з ГПМК (гостре порушення мозкового кровообігу), в залежності від ВЧТ (внутрішньо черепний тиск) Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз надання екстреної допомоги на до госпітальному етапі 37-ми пацієнтам (15 жінок та 22 чоловіків) у віці від 45 до 86 років с діагнозом ГПМК, мозкова кома Ι-ΙΙ ступеня. Хворі булу розділено за показником церебрального перфузійного тиску на 3 групи: ЦПТ (нижче 50ммHg) 7 пацієнтів; ЦПТ (50-70ммHg) 5 пацієнтів; ЦПТ (вище 70ммHg) 25 пацієнтів. У хворих с низьким ЦПТ застосовували ГОМК у дозі 56 мг/кг та норадреналін, та з нормальним ГОМК у дозі 30 мг/кг з тіопеталому дозі 4-6 мг/кг та у хворих з високим ЦПТ використовували тіопентал Na у дозі 4-6 мг/кг. Досліджувався вплив внутрішньовенних анестетиків, на гемодинаміку та ЦПТ. Всім хворим проводили штучну вентиляцію легень в режимі нормооксії та нормокапнії. Для профілактики інтубаційнного стресу внутрішньовенно застосовували лідокаїн в дозі 1.5 мг/кг. Для визначення ЦПТ розраховували САТ (середній артеріальний тиск) та ВЧТ загально прийнятими формулами. Контрольні точки: первинний огляд, переведення хворого на ШВЛ, та при переведенні хворого у стаціонар. Аналіз проводили за допомогою непараметричного Т-критерію Вілкоксана та використовувати U-критерій Мана-Уітні.