Підходи до діагностики індукованої раціоналізації автодеструктивної поведінки в контексті проблемного використання мережі Інтернет

Abstract

Мета дослідження – розробити діагностичний інструмент для виявлення та оцінки впливу проблемного використання мережі Інтернет на раціоналізацію автодеструктивної поведінки. Матеріали та методи. Дослідження проведено на контингенті 120 респондентів вікової групи від 18 до 23 років (середній вік 20,8±2,4), які є здобувачами вищої освіти та мають досвід постійного перебування в умовах соціальної ізоляції в Україні протягом 2020-2023 років. Розподіл за статтю був симетричним. Методами дослідження були психодіагностичний та статистичний. Результати дослідження. На основі розподілу результатів «Тесту на Інтернет-залежність К. Янга», за яким Інтернет-залежність різного рівня виявлена у 97 (80,3%) контингенту, а також «Тесту для виявлення розладів, що пов’язані із захопленістю Інтернетом (окрім ігор)», за яким Інтернет-залежність виявлена у 68 (56,7%) контингенту, встановлено, що наявний психометричний інструментарій у сучасних реаліях не відповідає проблемі клінічного рівня. The aim of the study is to develop a diagnostic tool for identifying and assessing the impact of problematic use of the Internet on the rationalization of self-destructive behavior. Materials and methods. The study was conducted on a contingent of 120 respondents aged 18 to 23 years (average age 20.8±2.4), who are students of higher education and have experience of permanent stay in conditions of social isolation in Ukraine during 2020-2023. The distribution by gender was symmetrical. Research methods were psychodiagnostic and statistical. Research results. Based on the distribution of the results of the “Internet Addiction Test”, according to which Internet addiction of various levels was detected in 97 (80.3%) of the contingent, as well as the “ Internet Use Disorders Identification Test” according to which Internet addiction was detected in 68 (56.7%) of the contingent, it was established that the available psychometric tools in modern realities do not correspond to the problem of the clinical level.