УЗ-індивідуалізована інфузійна терапія в геріатричних хворих після ургентної абдомінальної хірургії: вплив на розвиток гострого пошкодження нирок

Abstract

Мета роботи – визначення ефективності інфузійної терапії на основі результатів УЗД нижньої порожнистої вени для профілактики ГПН у геріатричних хворих після ургентної абдомінальної хірургії. Матеріали і методи. До проспективного одноцентрового дослідження залучили 50 пацієнтів віком 74,5 (68,0; 81,0) року. Хворих поділили на дві групи: група А (n = 25, інфузійна терапія, що враховує результати УЗД НПВ); група В (n = 25, інфузійна терапія, призначена на підставі змін параметрів гемодинаміки та діурезу). Діаметр НПВ визначали за допомогою ультрасонографії (ультразвуковий датчик CН-6, SIEMENS, Acuson Antares), показники гемодинаміки оцінювали за допомогою технології esCOO (монітор Vismo PVM-2701K, Nihon Kohden, Японія). Для виявлення та стадіювання ГПН використали класифікацію KDIGO. Статистичний аналіз здійснили за допомогою програми Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. Добовий об’єм інфузійної терапії в групі А на 150 мл більший, ніж у групі В (р = 0,049). Пацієнти групи А мали в 1,2 раза більший серцевий індекс (р = 0,016), на 6 мм рт. ст. вищий середній артеріальний тиск (р = 0,012), в 1,3 раза більший ударний об’єм (р < 0,001), ніж хворі із групи В. Крім того, вони вдвічі рідше потребували використання вазопресорів (р = 0,026), в 2,8 раза – застосування діуретиків (р = 0,008). Кореляційний зв’язок між ударним об’ємом, серцевим індексом, середнім артеріальним тиском і діаметром НПВ слабкий, але достовірний (r = 0,35, r = 0,25, r = 0,29 відповідно, p ˂ 0,05). Групи дослідження не відрізнялися за інцидентністю та ступенем тяжкості ГПН. У групі А тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії становила 42 (35; 102) години, а в групі В – 80 (48; 176) годин (р = 0,028); виживаність – на рівні 88 % та 40 % за групами відповідно (р = 0,004). The aim is to determine the effectiveness of infusion therapy based on ultrasound of the inferior vena cava for the prevention of AKI in geriatric patients after urgent abdominal surgery. Materials and methods. A prospective single-center study included 50 patients (74.5 (68.0; 81.0) y. o.), divided into 2 groups: group A (n = 25, infusion therapy based on ultrasound of the IVC); group B (n = 25, infusion therapy based on changes in hemodynamic parameters and diuresis). The diameter of the IVC was determined using ultrasonography (ultrasound probe CN-6, SIEMENS, Acuson Antares), hemodynamic parameters were assessed using esCOO technology (Vismo PVM-2701K monitor, Nihon Kohden, Japan). The KDIGO classification was used to determine the presence and stage of AKI. Statistical analysis was performed using the program Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., No. JPZ804I382130ARCN10-J). Results. The daily volume of infusion therapy in group A was 150 ml more than in group B (p = 0.049). Group A patients had 1.2 times higher CI (p = 0.016), by 6 mm Hg higher MAP (p = 0.012), 1.3 times greater SV (p < 0.001) than patients in group B. Also, they required 2 times less use of vasopressors (p = 0.026) and 2.8 times less use of diuretics (p = 0.008). Correlation between SV, CI, MAP and IVC diameter was weak but significant (r = 0.35, r = 0.25, r = 0.29, respectively, p ˂ 0.05). The incidence and severity of AKI did not differ between the study groups. In group A, the intensive care unit stay was 42 (35; 102) hours versus 80 (48; 176) hours in group B (p = 0.028) and survival rate was 88 % versus 40 %, respectively (p = 0.004).