Ускладнення ендоскопічної папілосфінкеротомії у хворих на жовчнокам’яну хворобу

Abstract

Діагностичні (дуоденоскопія з ЕРХПГ) і лікувальні (ендоскопічна папілосфінктеротомія) маніпуляції на великому дуоденальному сосочку (ВДС) і жовчних протоках в даний час поєднують в транспапілярні ендоскопічні втручання (ТПЕВ) [8]. Ендоскопічна папілосфінктеротомія (ЕПСТ) є «золотим стандартом» лікування хворих із синдромом жовчної гіпертензії. Методика ЕПСТ передбачає глибоку канюляцію жовчної протоки з подальшим розсіченням сфінктера Одді за допомогою монополярного діатермокоагулятора [5]. До переваг ЕПСТ слід віднести потенційне покращення відтоку жовчі з жовчного міхура, а отже зниження імовірності рецидиву каменеутворення після органозберігаючих операцій на жовчному міхурі. Дігностичні та лікувальні маніпуляції на ВДС, кожна з яких є етапом транспапілярних ендоскопічних втручань, в 2,8-7,5 % випадків можуть супроводжуватися ускладненнями [8]. Частота ранніх процедурних ускладнень, спричинених сфінктеротомією, коливається від 3 % до 11,8 %, що вище, ніж при діагностичній ЕРХПГ.