Вуглицеві композитні матеріали як імплантати для ортопедії і травматології. (огляд літератури)

Abstract

В травматології та ортопедії розуміння остеосинтезу об’єднує в собі вивчення фізичних та фізіологічних властивостей апарату опори людини та конфігурацію і матеріалознавство імплантатів. Головними напрямками розвитку остеосинтезу є мінімізація оперативних втручань, малоінвазивність, зменшення крововтрати та тривалості операцій. Лікування переломів кісток є актуальною медичною проблемою, яка має важливу соціальну значимість. Якість і швидкість загоєння перелому кістки залежить від ділянки травматичного ушкодження, стабільності фіксації, розмірів міжвідламкової щілини, стану організму та інших факторів. Особливо перспективним у вирішенні даної проблеми є використання вуглець- вуглецевовго композитного матеріалу для остеосинтезу. Ідея вибору вуглецю в якості матеріалу для виготовлення медичних виробів базується на його унікальних природних властивостях - високу біологічну сумісність.